Евакуація під прицілом дронів: поліцейський Євгеній Токарєв про евакуацію з прифронтових районів Запоріжжя
Під звуки вибухів, свист керованих авіабомб і постійне дзижчання FPV-дронів він щодня вирушає туди, де цивільні вже не можуть врятуватися самостійно. Ювенальний поліцейський Євгеній Токарєв допомагає людям залишити прифронтові населені пункти Запорізької області, ризикуючи власним життям.
Для тих, кого він вивозить, ця дорога стає шансом вижити, а для нього - відповідальністю, що проходить крізь кожну історію. Ювенальний поліцейський вирушає туди, звідки цивільним вибратися самостійно вже неможливо. Під звуки вибухів, дзижчання FPV-дронів та свист КАБів він щодня допомагає людям виїхати із зони бойових дій. Поїздка в його евакуаційній машині стає для них шансом вижити та розпочати нове життя.
До служби у ювенальній превенції Євгеній Токарєв працював у секторі протидії домашньому насильству. Згодом очолив сектор ювенальної превенції Запорізького районного управління поліції. Вже два роки, окрім основної діяльності, він регулярно долучається до евакуаційних заходів із прифронтових територій.
Евакуаційні виїзди відбуваються в умовах постійної небезпеки - через близькість до лінії фронту та щоденні обстріли. Найважче, зізнається поліцейський, - бачити страждання дітей. У такі моменти виникає лише одне бажання - зробити все можливе, аби врятувати їх.
Особливо йому запам’ятався один із виїздів у листопаді минулого року. Тоді разом із колегами він здійснював примусову евакуацію із селища Юрківка Таврійської територіальної громади, яке перебувало під постійними ударами.
На ранок зв’язок із жінкою зник. Пізніше з’ясувалося, що вона разом із дітьми переховувалася в підвалі, рятуючись від обстрілів. Евакуацію організували негайно. Спільно з «Капеланським патрулем» родину вдалося вивезти до Запоріжжя.
Останні місяці під постійними ударами керованих авіабомб і дронів перебуває Комишуваська громада. Через зруйновані дороги заїхати туди автомобілем часто неможливо, тому евакуаційним групам доводиться долати частину маршруту пішки.
Того дня вдалося евакуювати дев’ятьох людей, серед яких четверо дітей. Біля їхнього будинку впало шістнадцять КАБів, але мешканці дивом залишилися живими.
Євгеній наголошує: відкладати евакуацію - означає наражати на небезпеку і себе, і тих, хто приїде рятувати. Найболючішими залишаються моменти прощання людей зі своїми домівками. Часто на збори є лише кілька хвилин.
Після кожного виїзду команда ретельно аналізує всі ризики та позаштатні ситуації, адже будь-яка помилка може коштувати життя. Під час однієї з евакуацій поряд із автомобілем приземлився ворожий дрон.
З досвідом команда вдосконалила підхід до евакуації. Нині застосовують поетапну систему: невеликими броньованими автомобілями людей вивозять на 10–15 кілометрів у безпечнішу зону, де пересаджують на інший транспорт. Така тактика дозволяє мінімізувати ризики, зокрема від атак FPV-дронів.
Однак не всі історії мають щасливий фінал. Деякі з них залишаються болючими навіть через час. Після одного з ракетних ударів група Євгенія одразу вирушила на місце руйнування, щоб надати допомогу постраждалим.
Таких історій у його роботі - десятки. І кожна з них залишає слід. За словами Євгенія, найбільшою нагородою для нього є вдячність врятованих людей. У цих словах - і пережитий біль, і полегшення, і шанс на нове життя.
Після складних виїздів він повертається додому, де на нього чекають дружина та донька. Саме вони — його підтримка і внутрішня опора. У вільний час поліцейський намагається хоча б ненадовго відволіктися від служби та присвятити себе родині.
Департамент комунікації МВС
за матеріалами НПУ