Інтерв'ю Міністра фінансів Сергія Марченка для Укрінформ (17.10.2023)

Міністр фінансів України Сергій Марченко в інтерв’ю Укрінформу розповів про результати робочого візиту на Щорічні збори МВФ та Світового банку.

ЗОВНІШНЯ ДОПОМОГА: ЧОГО ОЧІКУВАТИ НАСТУПНОГО РОКУ?

- Прем’єр-міністр України цього тижня заявив міжнародним партнерам на зборах МВФ і Світового банку, що Україна потребуватиме $42 млрд зовнішніх вливань, аби покрити дефіцит держбюджету на наступний рік. За підсумками ваших зустрічей у Марракеші, чи готові партнери підтримати Україну в повному обсязі?

- Так, партнери готові виконувати ті зобов’язання, які вони взяли на себе, коли ми готували програму «Механізм розширеного фінансування» (Extended Fund Facility, EFF, – ред.) спільно з Міжнародним валютним фондом. Вони пообіцяли підтримувати Україну впродовж чотирьохрічного періоду, і жодна з країн, яка підписалася під цими зобов’язаннями, не збирається їх переглядати. Більше того, ми отримуємо достатні запевнення як від Сполучених Штатів, так і від європейських країн, що вони продовжуватимуть підтримку України стільки, скільки це буде необхідно нам.

- Які додаткові резерви Україна може долучити, щоби зменшити дефіцит бюджету зі свого боку? Наприклад, чи розглядає уряд зміни правил для продажу акцизних товарів в Україні, реформи для грального бізнесу чи інші можливості? Або ж фокус зосереджуватиметься на скороченні видатків?

- Ми маємо досить обмежені фіскальні маневри. Почну з простішого: ми в сьогоднішніх умовах не можемо собі дозволити змінювати податкову політику. Ми розглядаємо тимчасові заходи щодо оподаткування надмірних прибутків банків, що можливо імплементувати. Але знову ж, це тимчасовий крок і, на жаль, не визначальний.

Скорочувати видатки ми не можемо. Ви бачили, що бюджет, який ми подали, й так містить радикальне скорочення капітальних видатків.

Стосовно інших кроків – ми розглядаємо будь-які заходи, в тому числі акциз і боротьбу з нелегальним ігровим бізнесом та його легалізацію. Це все є серед напрямів, по яких ми працюємо. Але я скажу відверто, навіть якщо ми розв’яжемо всі ці наші внутрішні проблеми, це не дозволить нам перекрити потреби у зовнішньому фінансуванні.

- В Україні висловлюються занепокоєння, зокрема, на експертному рівні, що залучити повну суму зовнішньої допомоги на наступний рік буде важко або навіть неможливо. Яка позиція уряду в цьому питанні?

- Якщо б деякі експерти доклали зусиль не у спробах поставити під сумнів позицію міністра фінансів або уряду в частині наших потреб, а допомогли би пояснити нашим партнерам, чому ця потреба має бути забезпечена, враховуючи військовий бюджет, мені було би простіше працювати на міжнародному фронті. Я поясню: половина бюджету – це воєнна кампанія, яку ми фінансуємо лише за рахунок податків і внутрішніх запозичень. І це дуже складно реалізувати, однак ми намагаємося зробити навіть більше, аніж від нас очікують, для реалізації цієї кампанії. Паралельно з’являються соціально-гуманітарні потреби, які нам також необхідно забезпечувати.

Крім того, мене дивує позиція певних експертів, які вважають, що нам необхідно зменшити потребу в зовнішньому фінансуванні, аби знизити залежність від зовнішньої підтримки.

Єдиний реальний спосіб зменшити залежність від зовнішньої підтримки в нашій ситуації – це збільшення ВВП в довгостроковій перспективі, тобто йдеться про збільшення обсягу внутрішнього ринку і, відповідно, зростання бази, з якої збираються податки. Але це – питання довгострокової перспективи, воно не вирішується миттєво.

Інший спосіб – перемогти у війні вже завтра і зменшити видатки на військовий бюджет. Але у нас одразу з’являться інші потреби – ми матимемо колосальну кількість військових ветеранів та багато важливих нерозв’язаних проблем. Тож радикально зменшити залежність від зовнішньої підтримки буде неможливо впродовж року (після завершення бойових дій, – ред.). Це питання п’ятирічної чи навіть десятирічної програми, щоби мінімізувати таку залежність.

Я відверто скажу, такі експертні дискусії відволікають багато уваги і зусиль, у тому числі, наших партнерів.

ЯК ЗРОСТАТИМЕ ВВП

- МВФ прогнозує зростання українського ВВП цього року на рівні 1-3%. Ви заявляли, що орієнтуєтесь на 4,7%. На чому ґрунтуються такі очікування і які чинники мають відіграти в цьому основну роль?

- Ми орієнтуємося на результати дев’яти місяців від початку року. Маємо достатньо позитивну динаміку економічної активності, відновлення економічних процесів. Цього року отримали високий рівень урожаю, що певним чином збільшує перспективи. Розв’язання проблем із інфляцією також суттєво додає позитиву. Крім того, рівень споживання в країні наразі є досить високим. Водночас, ритмічне надходження зовнішньої підтримки дає можливість мати обнадійливу перспективу до кінця року.

Всі ці чинники плюс фактичні надходження до бюджету формують очікування, що ВВП цього року може досягти 4-5%. І коли я кажу про 4,7%, то це показник у межах останнього консенсус-прогнозу та оновлених очікувань Мінекономіки. Тож такий показник є цілком досяжним. Скажу навіть більше, МВФ уже заявив, що ближчим часом перегляне власний прогноз щодо макроекономічних перспектив України.

- Чи достатньо просто зберігати темп для того, щоб Україна змогла досягти показника 4,7% цього року, чи ми маємо прискоритися?

- Думаю, що з таким темпом, який ми зараз маємо, цей показник є досяжним. Складніше буде зберегти його наступного року. І знову ж, тут визначальну роль відіграє зовнішня допомога. Будь-які зміни в конфігурації надходжень іззовні суттєво впливають на подальші економічні результати.

ПРОГРАМА МВФ: ЧИ ВСТИГАЄ УКРАЇНА?

- Ми наближаємося до другого перегляду програми МВФ для України, який має пройти в кінці листопада - на початку грудня цього року. Чи встигає Україна з виконанням усіх термінів і структурних маяків?

- Так, це пріоритет, причому ключовий. Я сподіваюся, що на ближчих сесіях парламенту будуть проголосовані необхідні закони, які дозволять нам підійти до перегляду програми з виконаними структурними маяками. У частині зобов’язань Міністерства фінансів, а також Нацбанку України, ми максимально закриваємо свої показники. Тобто, є певні питання щодо ухвалення відповідного законодавства, але я думаю, що все буде реалізовано, враховуючи потребу, а також те, наскільки важливим є це питання.

- До речі, на який розмір нового траншу розраховує українська сторона?

- Розмір зафіксований, близько $0,9 млрд. Наступного року ми очікуємо загалом $5,4 млрд за результатами двох переглядів.

- Якщо на момент нинішнього перегляду залишатиметься потреба «доробити» певні пункти програми EFF? Чи зможе Фонд «авансом» виділити черговий транш для країни в умовах війни? Чи правила ті самі, що й у мирний час?

- Я не готовий зараз сказати, що до нас можуть поставитися поблажливо, якщо ми суттєво підірвемо зобов’язання і не виконаємо те, що маємо зробити. Я не впевнений, що нам можуть піти назустріч – попри те, що у нас війна.

Контекст міжнародних дискусій щодо України певним чином змінюється, і це треба враховувати. Нічого не дано просто так, і ніхто нічого не гарантує. У кулуарах все більше й більше проводиться дискусій, у яких питання України – це лише одна з тем у міжнародному порядку денному.

ПІДТРИМКА УКРАЇНИ ВПЛИВАЄ НА СТАБІЛЬНІСТЬ У СВІТІ

- У цьому контексті, наскільки останнє загострення на Близькому Сході відволікло увагу міжнародного фінансового співтовариства від України?

- Звісно, фокус змістився, і це очевидно. Зараз це можна побачити на шпальтах ключових газет і в теленовинах. Але ми пояснюємо нашим партнерам і ключовим організаціям, що зволікання з наданням Україні допомоги лише спонукає агресора й призводить до поширення загрози конфліктів та війн на решту світу. Тому ключ до рішення цієї проблеми – в Україні. Якщо нам ще в 2022 році надали би всю допомогу, яку ми потребували на той момент, ситуація зараз була би зовсім іншою.

Агресор повинен відчути належну протидію і має бути покараним. Якщо його своєчасно не покарати, створюється прецедент для появи інших конфліктів. Це я пояснюю на кожній зустрічі й закликаю допомогти нам зберегти своє суверенне право захищатися і виграти цю війну.

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ

- Програма EFF для України передбачає поетапну реструктуризацію зовнішніх запозичень, і конкретні угоди мають вже бути досягнуті наступного року. Як просувається робота на цьому напрямі?

- Ми маємо ще час і працюємо над цим.

- Чи можна трохи деталізувати?

- Деталей поки немає, оскільки, по-перше, багато невизначеності щодо майбутнього. По-друге, одне з наших ключових завдань – це зберегти доступ на ринки капіталу після завершення програми (МВФ, – ред.). Але, знову ж, якщо врахувати рівень невизначеності, поки зарано говорити про те, якими можуть бути домовленості.

Ми маємо ще час до 1 вересня наступного року, щоби вирішити всі ці питання.

РЕФОРМИ, ЧАС, ПРІОРИТЕТНІСТЬ

- Наскільки гостро питання реформ в Україні стоїть у переговорах з міжнародними партнерами? На що вони звертають увагу в першу чергу?

- Нового тут нічого немає, це традиційний пакет реформ – у сфері судової системи, боротьби з корупцією, забезпечення макростабільності, проведення фіскальних заходів. Тобто пакети ті самі, однак враховується питання часу – коли ми можемо це виконати, – а також пріоритетність. Ми зараз гостро ставимо питання пріоритетності. Умовно, з нашої точки зору, створення сприятливого бізнес-клімату всередині країни повинно мати більший пріоритет. Це дозволить нам формувати подальші перспективи розвитку.

Але тут немає вимог. Хибною є думка, що нам хтось щось нав’язує.

- Як сприймати меморандум з МВФ, де вказані зобов’язання і терміни?

- Меморандум – це погоджена позиція, вона не є нав’язаною. Це – питання дискусій. І ми хотіли би, щоби такий підхід про «нав’язування» не застосовувався взагалі. Бо якщо ми говоримо про наші інтереси, можливості й зацікавленість, то в першу чергу – це мотивація Уряду України забезпечувати реформи. І тут у нас немає інших бажань.

Інше питання, що іноді певні реформи стають більш пріоритетними, оскільки наші партнери мають таку точку зору – і тут ми готові дискутувати. Але це не означає, що ми не готові їх виконувати.

ГОЛОВНЕ – РЕЗУЛЬТАТ ДЛЯ КРАЇНИ

- На завершення. У вас відбулося в Марракеші багато зустрічей…

- Більше сімдесяти зустрічей, і їх інтенсивність є непорівнянною з тим, що ми мали, коли збори проводилися у Вашингтоні. Все, що було заплановано, все реалізували.

- Чи можете ви окреслити основні досягнення, з чим ви повертаєтеся в Україну?

- Особисто я маю стримано-оптимістичні очікування за результатами зустрічей. Поясню, чому. Колосальна робота проводиться як до самих переговорів, так і під час них, а також у подальшому. Самі зустрічі – це кульмінація, під час якої ти можеш побачити емоційне ставлення сторін, чого не відчуєш через Zoom або електронне листування. Особисте спілкування дуже важливе, бо без нього було би дуже важко просуватися далі.

Однак, оскільки я міністр фінансів, для мене важливо, скільки в Україні коштів на єдиному казначейському рахунку, чи забезпечене надходження зовнішньої допомоги в Україну, і чи ця допомога дає нам змогу виживати в складний період часу. Це моє основне завдання. Головне – забезпечити результат, і я тут для цього.