«Ми вмирали, щоб Україна жила»: чотири роки незламності
У Криворізькому ліцеї безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання Донецького державного університету внутрішніх справ, відбувся захід-реквієм приурочений четвертій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Разом із ліцеїстами на заході були присутні керівники системи МВС, військові та освітяни.
Актова зала ліцею цього дня зібрала чимало почесних гостей. Серед них - Державний секретар МВС України Інна Ящук, т.в.о. командира 21 окремої бригади імені Петра Калнишевського Національної гвардії України полковник Сергій Власов, заступник командира бригади полковник Юрій Ізрайлов, начальник служби військового капеланства бригади отець Артемій.
До заходу долучилися ректор Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького полковник Олександр Мейко, начальник військового ліцею ДПСУ полковник Валерій Хіміч.
Разом з ліцеїстами у залі були присутні керівники ліцею та ректор Донецького державного університету внутрішніх справ полковник поліції Сергій Вітвіцький.
О 4:40 ранку 24 лютого 2022 року перші вибухи пролунали по всій країні. Цей день розділив життя мільйонів українців на «до» і «після».
Під час хвилини мовчання в залі стояла тиша, яка говорила більше за слова. Лунали рядки віршу у виконанні автора - ліцеїста 2-го курсу Євгена Тухто, в яких відчувалося відлуння голосу покоління, яке втратило, але не зламалося.
До ліцеїстів звернулася Державний секретар Міністерства внутрішніх справ України Інна Ящук.
Вона говорила про втрати - родин, домівок, звичного життя. І водночас - про єдність, яка стала відповіддю на агресію рф:
І головний акцент - на молодь, на яку покладатиметься завдання щодо відбудови держави:
Зі сцени звучали і спогади ліцеїстів. Хтось прокинувся від дзвінка рідних. Хтось - від вибухів. Хтось спочатку не повірив.
Інший пригадав евакуаційний потяг зі 160 людьми у вагоні. 13 годин на кордоні, які тягнулися ніби вічність. А ще - прощання з батьком на вокзалі, який в останню мить відмовився їхати із сім’єю.
Хтось три місяці жив без світла, води й газу в окупації. Хтось проходив фільтрацію, коли дуло ворожого автомата спрямовувалося просто в обличчя. Хтось втратив назавжди бабусю, яка відмовилася виїжджати, бо в окупації залишався увесь сенс її життя.
У кожного - своя історія. Але спільне в них одне: війна рано зробила їх дорослими.
Ми навчилися жити під сиренами. Працювати після безсонних ночей. Усміхатися дітям, навіть коли в новинах знову про втрати. Не тому, що легко. А тому, що знаємо, заради чого стоїмо.
У стінах ліцею, де навчаються діти захисників і захисниць, особливо відчутно - майбутнє вже формується в аудиторіях, у щоденній роботі над собою та пам’яті про загиблих.
У лютому 2024 року Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко оголосив про створення ліцеїв безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання МВС. Це рішення стало відповіддю на виклики війни й було спрямоване на підтримку дітей, чиї батьки загинули, зникли безвісти, зазнали поранень на фронті або нині боронять державу в лавах сил безпеки й оборони.
Департамент комунікації МВС