Міжнародний день людей із інвалідністю в Україні без бар’єрів

3 грудня відзначається Міжнародний день людей із інвалідністю. Вітати з ним причетних однозначно не варто. Цей день запроваджений, щоби привернути увагу до тих, хто має інвалідність, та проаналізувати, наскільки порушуються чи забезпечуються їхні права.

Відповідальність суспільства та держави – створити умови для співгромадян з інвалідністю, які дають їм змогу відчувати себе рівними серед рівних. Однак не варто плутати рівність та різноманітність. Звісно, люди апріорі не можуть бути рівними, бо вже народжуються різними за набором особистісних якостей, статтю, кольором шкіри, станом здоров’я тощо.

Але це не має стати на перешкоді розвитку потенціалу та якісному життю кожної людини, незалежно від усього вище переліченого. Тож рівність передбачає рівноправність для кожного: на навчання, працю, відпочинок, доступність до муніципального середовища, адміністративних послуг тощо.

Україна належить до цивілізованих країн, що згадують про громадян з інвалідністю не лише раз на рік в певний календарний день. В рамках Національної концепції безбар’єрності держава системно створює для таких людей комфортне, доступне зовнішнє середовище. Це вимагає щонайперше зміни світогляду всього суспільства, де не може бути «ув’язнених» межами квартири чи крісла колісного людей з інвалідністю; а також – системної, повсякденної багатовекторної роботи, яку неможливо завершити за рік чи навіть десятиліття, надто в умовах війни. 

Попри те, будь-який рух починається з усвідомлення проблеми та визначення порядку конкретних дій, що дозволять наблизитися до мети. Для органів державної влади, в тому числі для міграційної служби України, реалізація принципів Національної концепції безбар’єрності означає забезпечення максимально зручних умов та доступності сервісу для всіх без винятку

громадян. Буковинські міграційники наразі з цим завданням гідно справляються. До кожного, хто звертається до структурних та територіальних підрозділів УДМС у Чернівецькій  області, проявляється повага – через зручні пандуси, кнопки виклики, наявність дощок Брайля, готовність працівників надати будь-яку необхідну допомогу за межами професійних повноважень тощо.

Внаслідок такого ставлення кожна країна отримує так званий «win-win» – подвійний виграш, коли люди з інвалідністю успішно інтегровані до суспільства й можуть почуватися достатньо комфортно, а держава отримує економічний зиск через можливість самореалізації кожного громадянина. Втім, звісно, не холодний математичний розрахунок є причиною впровадження в Україні принципів безбар’єрності. А просто тому, що так має бути поміж людьми, коли всі різні і, не зважаючи на це, рівні. 

Більше інформації у «Довіднику безбар’єрності».

Управління ДМС у Чернівецькій області