Наближається 23 серпня – день, в який ми щорічно з 2004 року вшановуємо в Україні один з трьох ключових державних символів – синьо-жовтий стяг

Наш національний символ! Символ нашої української ідентичності та  боротьби за волю! Символом нашої нескореності, опору та єдності під час теперішнього супротиву російській агресії.

Важливо знати і пам’ятати вікову історію утвердження нашого національного символу. Синьо-жовте поєднання утвердилося як українські національні кольори ще під час європейської «Весни народів» у 19 столітті. Але загалом ця символіка з нами зі значно давніших часів.

Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.

Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.

На Наддніпрянщину, яка була в складі російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби прийшов після подій революції 1905–1907 років. А вже за десятиріччя, у 1917-му, він став офіційним стягом української державності. Під синьо-жовтими прапорами відбувалися маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. У квітні 1918-го синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.

Після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спроб відновити державність у різних регіонах України. Навіть в радянській Україні були спроби піднести національний прапор, проте вони переслідувалися КГБ.

А 4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. І за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.

Відтоді український прапор піднімали над Еверестом. Він майорів на зустріч антарктичним вітрам на станції «Академік Вернадський». Літав у космос з Леонідом Каденюком. Вертолітним ронделем на фюзеляжі пролітав над смарагдовими джунглями Конго в складі миротворчої місії. Піднімався на п’єдестал разом з олімпійськими чемпіонами, починаючи з 1996 року. Стрічками майорів на куртках і рюкзаках протестувальників під час Революції гідності. Нескорено йшов на зустріч солоним вітрам та російським окупантам на тральщику «Черкаси» в Криму.

Сьогодні наш прапор – з нашими військовими на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони бережно підписують його своїми позивними побратимам на пам’ять. Прапор грає важливу роль у підтриманні морального духу наших військових та цивільного населення.

Він майорить над вільними і звільненими містами України. У багатьох українських містах та селах, незважаючи на постійні обстріли та загрози, підняті українські прапори свідчать про непохитність місцевого населення та їхню готовність чинити опір. Багато українців бачать у ньому не просто національний символ, а й уособлення надії на перемогу та майбутнє відновлення країни, а українці на окупованих територіях чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах.

Синьо-жовтий прапор став також символом міжнародної солідарності з Україною. Його використовують під час демонстрацій та акцій на підтримку України по всьому світу. У багатьох країнах, зокрема в Європі та Північній Америці, громадські будівлі підсвічуються в синьо-жовтих кольорах. Інтернет та соціальні мережі наповнені зображеннями прапора як символу опору, які поширюють небайдужі люди з різних країн, показуючи таким чином свою підтримку українському народові.

Сьогодні наш синьо-жовтий прапор став більше, ніж просто державним символом — він перетворився на потужний інструмент об'єднання, спротиву та символу надії для мільйонів українців і прихильників України по всьому світу!

*матеріали підготовлено за підтримки Українського інституту національної пам'яті