Наявність контекстуального елементу відрізняє воєнні злочини від «загальнокримінальних» – Наталія Антонюк

У випадку вчинення воєнного злочину, передбаченого у розд. ХХ КК України, потрібно обов’язково встановлювати та прописувати у процесуальних документах наявність контекстуального елемента. Саме контекстуальний елемент служить для того, щоб відрізнити воєнні злочини від так званих загальнокримінальних злочинів.

На це звернула увагу секретар Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк у межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів судових палат у кримінальних справах апеляційних судів.

За словами доповідачки, контекстуальними елементами воєнних злочинів, які застосовні до міжнародного збройного конфлікту, є те, що, по-перше, поведінка виконавця мала місце в контексті та була пов’язана з міжнародним збройним конфліктом, а по-друге, виконавець усвідомлював фактичні обставини, які встановлювали існування збройного конфлікту. Тобто у конкретному кримінальному провадженні потрібно з’ясовувати поведінку винної особи, яка мала місце в контексті та була пов’язана зі збройним конфліктом.

Якщо вести мову про міжнародний збройний конфлікт, зауважила Наталія Антонюк, то слід пам’ятати, що під час визначення існування збройного конфлікту визначальним фактом є те, що дві чи більше держави вдаються до використання своїх збройних сил. Той факт, що одна зі сторін не визнає існування війни, не впливає на статус конфлікту. Контекстуальний елемент слід розглядати крізь призму того, що виконавець повинен був усвідомлювати фактичні елементи, які демонструють, що між двома чи більше державами мають місце збройні воєнні дії.

Секретар Першої судової палати ККС ВС також наголосила на тому, що до факторів, які потенційно вказують на зв’язок між злочином і відповідним збройним конфліктом, можна віднести те, що виконавець є комбатантом, постраждала особа не є комбатантом чи членом протилежної сторони, злочин пов'язаний із воєнною кампанією тощо.

Цікавим у контексті озвученої проблематики є судове рішення у справі Галіловіч. МКТЮ вказав, що самого факту того, що солдати були «розквартировані» у певному конкретному районі під час «підготовки до воєнних дій», було достатньо для встановлення причинно-наслідкового зв’язку зі збройним конфліктом у випадку злочинів, скоєних такими солдатами в тому ж районі.

На думку доповідачки, варто пам’ятати про те, що інколи навіть одне ізольоване діяння може становити воєнний злочин, якщо воно пов’язане зі збройним конфліктом.

Наталія Антонюк акцентувала, що за умови відсутності зв’язку між правопорушенням і збройним конфліктом вчинене кримінально каране діяння становить звичайне кримінальне правопорушення, а не воєнний злочин, а отже, підлягає кримінально-правовій оцінці поза площиною міжнародного гуманітарного права.

Захід організовано Національною школою суддів України.