Нерозлучні із залізною «Катериною» вже 7 років: Сержант НГУ про любов до автомобілів

Попереднє

Наступне

Холодна велетенська машина, вага якої завантаженою може сягати 50 тон, засіла у найтеплішому куточку серця водія.

Він не дозволяє нікому доглядати за своєю «дівчинкою» і машина, у відповідь ніколи не підводила його. А разом, під час війни, вони пройшли чимало небезпек, про які нашому герою вкрай важко говорити.

Але, що б то не було, чоловік вірить у добро і випромінює його, що помічають навіть діти. Адже, у дяді Віті, так його тепло називають майже всі у військовій частині, як і у багатьох водіїв, є свої обереги. Обидва з них подарували дітлахи.

Перший – образи Пресвятої Богородиці та Святого Миколая, що подарувала дівчинка під час проведення дня відкритих дверей в одній із запорізьких військових частин, в якій водій-гвардієць знаходився у відрядженні. А другий оберіг – янголятко, зроблене дитиною власноруч, подарував чоловіку в районі проведення ООС місцевий хлопчик. Відтоді, дядя Вітя не розлучається зі своїми оберегами, вони завжди у кабіні його «Катерини».

«Так, машина – залізо, але техніку треба справді любити і лише тоді, ти з нею – одне ціле», – ділиться з нами водій своїм переконанням.

Віктор не перший у сім’ї, хто пов’язав свою долю із дорогою та технікою. Водієм був усе життя і його батько.

Наш герой мріяв, аби його династія водіїв продовжилася і було кому передати свої вміння та любов до машин.

І ось, побачивши приклад батька, сержанта-гвардійця, учасника бойових дій, його обидва сини прийшли служити в ряди Національної гвардії України також у якості водіїв.

І тепер Віктор впевнений, що його сини стануть гідними нащадками військово-водійської династії та передаватимуть його любов до машин й надалі всім, хто захоче стати справжнім автомобілістом.

Вікторія Кирпічнікова