Обмеження судового захисту прав і свобод людини на період дії режиму воєнного стану є неконституційним

На цьому наголосив голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович під час Міжнародної науково-практичної конференції «Конституційно-правові механізми реалізації та захисту прав людини і громадянина в умовах війни: світовий досвід та Україна», яка відбулася 26 травня 2022 року в онлайн-режимі в Ужгородському національному університеті.

Під час виступу Михайло Смокович зазначив, що в Україні конституційне право кожного на судовий захист є непорушним, навіть в умовах війни. Держава зобов’язана забезпечити ці права, незалежно від того, який правовий режим діє в її правовому полі: мирний чи режим воєнного стану.

Вимога судового захисту конституційних прав і свобод в умовах дії воєнного стану відповідно до ч. 2 ст. 64 Конституції України має абсолютний характер, тому тимчасове обмеження судового захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні на період дії цього режиму заборонене, пояснив Михайло Смокович.

Він зазначив, що суди в системі судоустрою України, незважаючи на безпрецедентну жорстокість і повномасштабність війни, продовжують працювати.

Проте за період війни в різний час фактично 20 % апеляційних та місцевих судів не здійснювали правосуддя, близько 10 % судів перебувають на тимчасово непідконтрольних територіях. Чимало приміщень судів зруйновані, через що вони непридатні для здійснення правосуддя.

Доповідач також звернув увагу, що в умовах воєнного стану особливо актуальним є й інший аспект здійснення правосуддя – це безпека учасників судового процесу, суддів і працівників апарату судів тощо. Це означає, що безперервність правосуддя і безпека правосуддя в умовах війни є невід’ємними елементами судового процесу.

З огляду на це Михайло Смокович вважає неконструктивною позицію Верховної Ради України, яка відмовилася прийняти фактично готовий законопроєкт про внесення змін до процесуальних кодексів судочинства України (щодо функціонування судочинства в умовах надзвичайного чи воєнного стану), положення якого, поряд з іншим, визначали порядок та умови дистанційної форми правосуддя в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Очільник КАС ВС зауважив, що дистанційна форма правосуддя є прийнятною не лише для правових систем низки національних держав, а й для міжнародних судів, формат роботи яких є змішаним. Об’єктивною передумовою такого спрощення організації їхньої роботи стала пандемія COVID-19. Михайло Смокович переконаний, що з часом дистанційна складова стане звичною у процесі здійснення правосуддя в Україні. Цьому сприяють щонайменше такі об’єктивні фактори, як стратегія розвитку України як «Держави в смартфоні» та активний розвиток електронних і ІТ‑технологій.

За результатами конференції, під час якої виступили судді, представники центральних і місцевих органів влади, прокуратури, адвокатури, наукових закладів і громадських організацій, планується підготувати рекомендації, які направити, зокрема, до Верховної Ради України.