Переваг недостатньо: чому малим аграріям важко експортувати?

Україна має природні передумови для розвитку аграрного експорту — чорноземи, сприятливий клімат, що дозволяє отримувати по кілька врожаїв на рік, вигідне географічне розташування, дешеву робочу силу. Але для малих виробників ці переваги часто не працюють.

Чому так - в ефірі програми «Діалоги» Українського інституту політики розповів голова Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань інвестиційної діяльності та приватизації Андрій Шабельніков.

На його думку, ключовою умовою для розвитку експортного потенціалу є передбачуваність регуляторного середовища. Натомість малий аграрний бізнес в Україні постійно стикається з нестабільністю дозвільної системи, змінами у вимогах та адміністративним тиском. Через це виробники змушені працювати через посередників або взагалі відмовлятися від експорту.

Адвокат вважає, що підтримка бізнесу має будуватися не на преференціях для обраних — так званих «інвестнянях» або клубах «білого бізнесу», — а на створенні єдиних, прозорих і стабільних правил для всіх. Коли кожен виробник, незалежно від масштабу, розуміє свої податкові зобов’язання та процедури, — зникає підґрунтя для тиску з боку контролюючих органів.

Окремо експерт зосередився на необхідності змінити структуру аграрного експорту — від сировини до товарів із доданою вартістю. Один із прикладів — експорт борошна замість зерна. У ситуації, коли країни-партнери закуповують українську сировину, переробляють її у себе і вже готову продукцію реалізують на світових ринках, Україна втрачає частину потенційного прибутку. Саме тому важливо розвивати внутрішнє виробництво і формувати експортні ланцюги, орієнтовані на кінцеву продукцію.

А.Шабельніков підкреслив: експорт має бути не лише вигідним, а й доступним для всіх категорій виробників — без надмірного адміністративного навантаження, непрозорих процедур і невиправданих ризиків.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.