Перезавантаження 2.0: у новому році - з новими можливостями
У медичному реабілітаційному центрі МВС України «Пуща-Водиця» програма «Перезавантаження 2.0» вийшла на новий рівень. Для ветеранів із повною або частковою втратою зору додали заняття з гри на гітарі та арт-терапію - ще один шлях повернення до активного життя у соціумі.
Шлях із темряви до світла починається не з очей, а з довіри та підтримки мультидисциплінарної команди фахівців. «Перезавантаження 2.0» - це не просто курс реабілітації. Це простір, де людину не залишають наодинці з темрявою та внутрішньою тривогою. Тут крок за кроком допомагають відчути опору, впевненість у власних силах і рішучість у діях.
Базові навички - ерготерапія, орієнтування у просторі та шрифт Брайля - повертають контроль над життям. Нові напрямки, як музика та арт-терапія, працюють із емоціями, концентрацією та внутрішньою рівновагою, допомагаючи ветеранам відчути себе потрібними та впевненими.
Гітара…струнний інструмент, який став невід’ємною частиною програми «Перезавантаження 2.0» не лише як спосіб дозвілля, а як потужний терапевтичний засіб. Музика допомагає не лише відновлювати дрібну моторику, концентрацію та внутрішню рівновагу, а також проживати складні емоції, відчувати власний прогрес у кожному акорді.
Викладач по класу гри на гітарі Євген Седько, працює з учасниками програми близько двох років. Він регулярно приїжджає сюди й дає уроки гітари бійцям, які проходять реабілітацію.
Євген підкреслює, що робота з кожним пацієнтом - це не лише вивчення нот або акордів.
Одним із тих, хто сьогодні відкриває для себе нові можливості через музику, є Олександр Шестака - майор поліції, ветеран російсько-української війни. Йому 36 років, родом він із тимчасово окупованої Волновахи на Донеччині. До повномасштабного вторгнення Олександр проходив службу в районному відділі поліції, а з початком війни - у Покровському районному управлінні, де обіймав керівні посади та мав багаторічний управлінський досвід.
У грудні 2024 року він прийняв для себе усвідомлене рішення приєднатися до стрілецького батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Донецькій області.
27 квітня 2025 року, під час нічної ротації особового складу поблизу Торецька, ворожий FPV-дрон влучив у броньований автомобіль. У момент, коли Олександр відкрив двері, щоб передати майно на позицію, дрон вибухнув у безпосередній близькості. Останнє, що пам’ятає - це спалах буквально за метр від себе.
Внаслідок вибуху Олександр отримав тяжкі поранення: уламкові ураження обох очей (ліве око було видалене, праве - збережене, але з критичним ушкодженням сітківки), поранення правої руки з втратою пальця, а також травму коліна, через яку певний час пересувався на візку. Попереду - ще кілька операцій і тривалий шлях відновлення.
У Центрі Олександр вчиться жити по-новому - самостійно. Без постійного супроводу рідних, крок за кроком повертаючи контроль над власним побутом.
Окреме місце в його реабілітації посіли заняття з цифрової грамотності та музичної терапії. Завдяки спеціальним програмам на смартфоні Олександр знову повноцінно користується месенджерами: читає і відправляє повідомлення, заходить у банківські застосунки. А от заняття з гри на гітарі стали для нього несподіваним, але надзвичайно важливим досвідом.
Ментор Євген доводить своїм учням, що обмеження, які здаються критичними - травми кінцівок, відсутність фаланг чи цілих пальців - не стають перешкодою.
Олександр не пропускає жодного заняття й зізнається: музика допомагає не лише розвивати моторику, а й тримати внутрішній баланс.
Для тих, хто втратив зір - це особливий шанс повернути себе до життя, навчитися новому та відчути власну силу. Під час уроків гри на гітарі, Євген приділяє увагу не лише техніці, а й можливості учасників розповісти про себе, поділитися досвідом і трохи розслабитися:
Попри важкі поранення, Олександр не планує замикатися в собі. Після завершення лікування та реабілітації він розглядає можливість навчання і працевлаштування у системі МВС.
Кожен учасник програми «Перезавантаження 2.0» отримує індивідуальну підтримку та практичні навички відповідно до власних потреб - незалежно від обраної дисципліни.
Нагадаємо, що з листопада 2025 року на базі медичного реабілітаційного центру МВС України «Пуща-Водиця» забезпечено можливість проходження лікування та реабілітації для всіх учасників бойових дій повномасштабної війни. Це стало можливим завдяки тісній співпраці Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства у справах ветеранів України. Зокрема, 13 листопада 2025 року між відомствами було підписано меморандум, який передбачає доступ до лікування та реабілітації для всіх військовослужбовців без винятку.
Цією можливістю вже скористалися й військовослужбовці Збройних сил України. Серед учасників програми - Дмитро Городинський та Василь Карвацький. Їхні історії різні за шляхом і обставинами поранення, але схожі за головним - прагненням знову стати самостійними та відчути себе потрібними у мирному житті.
Василь Карвацький родом із Хмельниччини, міста Городок. На війну пішов добровольцем у грудні 2022 року. Каже, совість не дозволила залишатися осторонь, коли на фронті вже воював його брат. Служив у складі 42-ї окремої механізованої бригади, був навідником-оператором БМП-1.
У червні 2023 року, під час боїв у Серебрянському лісі, отримав важке поранення - уламки влучили в шию та око. З того моменту Василь втратив зір на одне око й отримав інвалідність. Після лікування та служби в роті охорони був змушений звільнитися з війська.
Про реабілітаційний центр в Пущі-Водиці дізнався з ветеранських спільнот у соцмережах і сам подав заявку.
Серед занять відзначає вестибулярні тренування, фізичну реабілітацію та роботу з балансом - за кілька тижнів, каже, відчув реальні зрушення. А заняття з гри на гітарі стали для нього поверненням до того, що колись любив.
Після відновлення Василь мріє здобути освіту психолога й працювати з ветеранами у своєму місті.
Дмитро Городинський - киянин і також - доброволець. Воював на Покровському напрямку, обороняючи місто. Під час одного з бойових виходів ворожий дрон скинув гранату. Вибух призвів до важкого поранення й повної втрати зору.
До реабілітації мав різний досвід, тож у Пущі-Водиці йому є з чим порівнювати. І саме тут, каже, вперше відчув системну підтримку.
Для Дмитра заняття з гри на гітарі стали не просто новим досвідом, а способом внутрішнього перезавантаження.
Найціннішим він називає не лише навички, а й середовище - спілкування з побратимами, розуміння без зайвих пояснень і віру, яку тут вселяють щодня.
Після фізичної реабілітації та музичних занять учасники «Перезавантаження 2.0» перейшли до фінального етапу - арт-терапії. До тієї ж групи поранених захисників долучилася психологиня та арт-терапевтка Марина Черкашина. Саме тут, у безпечному творчому просторі, хлопці отримали можливість прожити й усвідомити власні емоції через дотик, уяву та образ.
Арт-терапія для поранених бійців - це не про результат у вигляді картини. Це про процес, який допомагає знизити внутрішню напругу, стабілізувати емоційний стан і відновити контакт із собою. Особливо важливою вона є для захисників, які втратили зір: замість візуального сприйняття задіюються тактильні, слухові, нюхові та образні канали.
Заняття з арт-терапії на тему «Дерево моїх відчуттів» відбулося з використанням пластичних матеріалів і було спрямоване на психоемоційне розвантаження, зниження рівня тривожності та підтримку психологічної реабілітації учасників. Через творчий процес хлопці безпечно виражали власні переживання - те, що часто не озвучують вголос.
На базі медичного реабілітаційного центру МВС України «Пуща-Водиця» вже два роки функціонує арт-музей - особливий простір, де зберігаються роботи захисників, які проходили тут лікування та реабілітацію. До експозиції потрапляють лише ті роботи, які самі автори хочуть залишити як частину спільної історії.
Цей арт-об’єкт став не лише частиною музею, а й символом незламності та внутрішнього зв’язку з Батьківщиною, який не знищують ні полон, ні поранення.
Кожна робота, створена під час заняття, - це окрема особиста історія і особливий витвір мистецтва.
Олександр Шестака працював над образом дуба - символу сили й витривалості. Для нього арт-терапія стала способом вибудовувати внутрішні «карти» світу.
Його дуб - міцний, розгалужений, укорінений у землю - став відображенням життєвого кредо: не здаватися і йти вперед попри все.
Особливо глибокий і емоційний сюжет у своїй роботі втілив Василь. Через образ родини він говорить про те, що для нього є найціннішим - сім’ю, яка для багатьох українців стала болісною точкою втрати через війну. Його картина - це розповідь про тисячі родин, які втратили найдорожчих, але зберігають пам’ять про них у своїх серцях. На полотні - мати з дитиною під розлогим дубом та батько-військовослужбовець, зображений як ангел.
Дуб у цій композиції символізує родину й життя, а білий колір постаті батька - образ захисника, який залишається поруч назавжди, навіть коли його вже немає фізично. Це тиха, але надзвичайно сильна історія про втрату, пам’ять і любов, які не зникають навіть з часом.
Для Марини Черкашиної кожне таке заняття - не лише професійна робота, а й глибоко особистий досвід.
Арт-терапія - це експресивний вихід енергії, зняття стресу і водночас нагадування про головне: навіть після найважчих втрат - життя триває, а внутрішня сила залишається.
Курс «Перезавантаження 2.0» відповідає на реальні виклики поліцейських, рятувальників і військовослужбовців після тяжких поранень і психологічних травм. Це цілісна система відновлення, де ерготерапія, орієнтування в просторі, музика та арт-терапія допомагають повернути впевненість, самостійність і відчуття потрібності.
21-денний курс не стирає біль і травматичний досвід, але дає інструменти жити далі - гідно, активно і усвідомлено. Завдяки роботі мультидисциплінарної команди МРЦ МВС України «Пуща-Водиця» кожен учасник отримує індивідуальний маршрут відновлення. Після програми ветерани повертаються у соціум не як люди з обмеженнями, а як фахівці й особистості, здатні бути активними, корисними та впевненими у своєму майбутньому.
Департамент комунікації МВС