Перші битви на Луганщині: УІНП провів дискусію про початок Війни за Незалежність України.

15 червня в Українському кризовому медіа-центрі відбулася дискусія «Перші битви Війни за Незалежність України на Луганщині».

Обговорення стало частиною заходів, організованих Українським інститутом національної пам’яті до 12-ї річниці оборони Луганського аеропорту у 2014 році.

Панельна дискусія об’єднала військових, істориків, журналістів, дослідників безпеки та громадських діячів для розмови про значення подій 2014 року, уроки війни, роль пам’яті у зміцненні суспільної стійкості та відповідальність за збереження правди про російсько-українську війну для майбутніх поколінь.

Дослідниця політичної психології, інформаційної безпеки та суспільних реакцій на загрози Лідія Смола зауважила, що пам’ять про оборону Луганського аеропорту повинна мати насамперед стратегічне значення в контексті політики пам’яті. Ми маємо розглядати цю частину нашої історії як крок до усвідомлення українцями себе зрілою політичною нацією та проєктувати дискурс себе як переможців війни.

Своєю чергою, засновниця проєкту «Безпекове мислення» Олександра Ляшенко на підтвердження тези про стратегічне значення пам’яті про оборону Луганського аеропорту зазначила, що процес захоплення стратегічних висот росіянами у 2014 році почався саме з Луганського аеропорту, що вже свідчить про важливість цього епізоду. Окрім того, Ляшенко додала про суспільну важливість пам’яті про оборону Луганського аеропорту.

Перший проректор Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Віталій Курило зазначив, що пам’ять про оборону Луганського аеропорту має суспільно-політичне та військове значення, адже тоді місцева спільнота побачила, що в Луганську є сила української держави, яка захищає місто.

Резюмуючи обговорення, заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак підкреслив, що важливість оборони Луганського аеропорту відчувається і сьогодні, тому що саме перші бої 2014 року визначили нашу здатність до спротиву російській агресії.

«Завдяки тому, що у 2014–2015 роках українське суспільство, завдяки тим захисникам, які зі зброєю в руках обороняли Луганщину та Донеччину, відчуло себе спроможним чинити опір та перемагати. Ми можемо називати це значення по-різному: стратегічним, суспільно-політичним, опорою ідентичності, але важливо усвідомлювати, що саме ті битви заклали фундамент нашого спротиву, який триває сьогодні», — зауважив Тиліщак.

Також заступник голови УІНП підкреслив, що через події повномасштабного вторгнення пам’ять про початок російсько-української війни 2014–2022 років поступово стирається. Саме тому УІНП активно підтримує заходи, пов’язані з подіями російсько-української війни, що відбувалися до 24 лютого 2022 року, щоб нагадувати про цю важливу складову українського спротиву.

«Війна за Незалежність України розпочалася саме у 2014 році, і всі ті події, які відбувалися до 2022 року, не повинні бути применшені чи забуті. З 2014 року українське суспільство звісно змінювалося, але цей досвід перших боїв визначив нашу спроможність зберегти власну незалежність сьогодні», — додав Тиліщак.

Водночас дослідниця питань тимчасово окупованих територій, деокупації та державної політики щодо Криму Таміла Ташева наголосила, що Війна за Незалежність України розпочалася саме з окупації Криму.

«Якби мене запитали, якою була перша битва у Криму, то я б назвала проукраїнський мітинг 26 лютого 2014 року. Власне з цієї дати, згідно з Указом Президента, ми відзначаємо початок Війни за Незалежність України. Це був мітинг, який зібрав українців та кримських татар у їхньому спротиві окупації», — розповіла Ташева.

Розповідаючи про становлення української ідентичності на Луганщині, Віталій Курило відзначив, що головний спротив українській державі йшов від місцевих керівних кадрів, які завжди були проросійськими.

«Воно особливо сильно почало дивитися на Москву з 1997 року. Саме тоді обласну адміністрацію очолив Олександр Єфремов, а обласну раду — Віктор Тихонов. Вони заснували перше луганське земляцтво в Москві, а лише потім — у Києві. Місцеві чиновники активно намагалися зачистити простір від українського, витіснити всі українські сили з регіону», — зазначив Курило.

Радник Фонду «Демократичні ініціативи» та професор політології Києво-Могилянської Академії Олексій Гарань зауважив, що довгий час у суспільстві свідомо уникали терміну «війна», говорячи, що в східних областях існує збройний конфлікт чи антитерористична операція, тому що Росія створювала пропагандистський наратив про громадянську війну, хоча всі розуміли, що насправді йде війна з Росією.

«Я пам’ятаю останні опитування в Луганську 2014 року, які проводив КМІС. Там було багато провокативних запитань і висока кількість прихильників приєднання до Росії, щось близько 30%. Однак решта 70% цього не хотіли. Так, вони могли вагатися чи їм було важко визначитися, але ми точно можемо сказати, що більшість не хотіла бути частиною Росії», — наголосив Гарань, підкресливши, що якби Росія не направила свої війська у 2014–2015 роках, то Донеччина та Луганщина сьогодні не були б окупованими.

На завершення дискусії усі учасники погодилися з важливістю протидії фальсифікації російською пропагандою тих подій, що працюють на зміцнення суспільної єдності та відповідальності за збереження правди про нинішню російсько-українську війну для майбутніх поколінь. Фото: УКМЦ