Постанова ККС ВС щодо кваліфікації дій особи як торгівлі людьми з використанням уразливого стану потерпілих

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув кримінальне провадження за обвинуваченням двох осіб у торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149 КК України) за касаційними скаргами одного із засуджених та двох захисників. Скаржники вказали, зокрема, на невстановлення наявності уразливого стану потерпілих, непроведення на підтвердження цього стану комплексних психолого-психіатричних експертиз.

ККС ВС залишив касаційні скарги без задоволення, вказавши на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та повно перевірили доводи сторони захисту про відсутність у діях осіб складу інкримінованого їм злочину, а саме ознак використання ними уразливого стану потерпілих. На спростування цих доводів суди послалися на показання в судовому засіданні потерпілої про те, що вона погодилася на поїздку за кордон для надання сексуальних послуг з причин свого уразливого стану внаслідок матеріальних проблем; письмові докази, зокрема матеріали, що підтверджують наявність у потерпілих кредитної заборгованості, дані оперативно-розшукових заходів, якими встановлено, що обвинуваченим було відомо про існування в потерпілих заборгованостей за кредитним зобов’язанням.

Визначення уразливого стану особи має два види: 1) стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям; 2) збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

З огляду на це висновок про наявність або відсутність такого стану потерпілого та його використання обвинуваченим під час вчинення злочину може базуватись як на результатах медичної, психологічної, психіатричної або комплексної експертизи потерпілого, що підтверджуватиме наявність в особи фізичного захворювання чи фізичної вади, особливого психологічного стану або психічного розладу, так і на сукупності доказів існування тяжких особистих сімейних або інших обставин.

При цьому уразливий стан потерпілої особи є оціночним поняттям, його наявність визначають органи досудового слідства та суду на підставі аналізу конкретних обставин кримінального провадження.

Врахувавши досліджені докази, суди дійшли правильних висновків, що обвинувачені усвідомлювали мету своїх дій та діяли заради її досягнення – сексуальної експлуатації в ОАЕ жінок, яких вони підшукували і сприяли їх виїзду з такою метою, вчиняючи ці дії для вербування потерпілих, вони не володіли іншою інформацією про матеріальний стан цих осіб, окрім тієї, яку надавали їм самі потерпілі, а тому сприймали їхній стан як уразливий та вдалий для вербування.

Водночас твердження в касаційній скарзі захисника про необхідність проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи для підтвердження уразливого стану потерпілих є безпідставними, оскільки такий стан, який позбавляв або обмежував їхню здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, не був зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами.

Постанова ККС ВС у справі № 750/5031/18 (провадження № 51-2761км21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/100919043.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.