Повернулась до рідного деокупованого району, щоб рятувати: історія офіцерки-рятувальниці громади ДСНС Анни Михальчук
У межах спецпроєкту “Жінки МВС” про історії жінок, які обрали службу державі, долають професійні виклики, щодня розвиваються, мають авторитет в громадах та своїх колективах і змінюють систему на краще, представляємо історію офіцерки-рятувальниці громади ДСНС у Бериславському РУ ГУ ДСНС України в Херсонській області Анни Михальчук. Її шлях - про внутрішню силу та вибір, який не змінюється під тиском обставин.
Стати рятувальницею Анна вирішила ще зі шкільної парти. Після закінчення 11 класу вступила до Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України. Це стало кроком, який визначив її шлях.
Через тиждень після повномасштабного вторгнення вона розпочала роботу диспетчеркою пожежно-рятувальної частини у Черкасах. У той час, коли країна здригалася від новин з фронту, вона теж приймала перші тривожні виклики. Згодом її рідний Бериславський район Херсонщини окупували російські війська. І коли в листопаді 2022 року район було деокуповано, Анна повернулася - не просто додому, а туди, де була найбільше потрібна.
Це була робота серед темряви. Зруйнована інфраструктура, мінна небезпека, тривога в очах людей. Але замість страху - зосередженість і чіткі дії. Крок за кроком, подвір’я за подвір’ям - повертати безпеку туди, де її так довго не було.
У червні 2023 року на Херсонщину прийшло нове випробування - підрив Каховської ГЕС. Анна працювала у складі рятувальної групи: евакуйовувала населення, доставляла воду й продукти тим, хто не хотів залишати домівки.
Анна Михальчук вправно володіє технікою пілотування, налаштуванням БпЛА, а також виконує практичні завдання у різних умовах - від огляду територій до фіксації наслідків надзвичайних ситуацій. Ці навички вона використовує під час моніторингу екосистем. За її словами, при ліквідації наслідків катастрофи на Херсонщині, рятувальники також використовували цю техніку, щоб визначити масштаби затоплення.
Одним із найважчих випробувань у її професійному житті став випадок, коли довелось стати свідком загибелі людини після пожежі в будинку. Зазвичай під час роботи Анна як інспектор збирає дані, описує місце події, складає акт пожежі. Та восени 2023 року їй довелося надавати психологічну допомогу дружині загиблого. Це був момент, коли службовий обов’язок перетворюється на глибоко людську місію - бути поруч у найтемнішу годину.
Найприємнішою частиною своєї роботи Анна називає взаємодію з дітьми. Представники ДСНС проводять заняття у класах безпеки, розповідають школярам про правила поводження з вогнем та вибухонебезпечними предметами.
Анна зізнається, розсудливість, уміння прогнозувати й зберігати холодний розум під час надзвичайних подій - необхідні якості в її роботі. Проте така зосередженість має свою ціну - психоемоційне виснаження. Попри це, залишати омріяну професію вона не планує. Відновлювати сили допомагають заняття у спортивному залі та рукоділля. Після служби Анна виготовляє сумки й прикраси з бісеру.
Кожного ранку вона заступає на службу з мотивацією та внутрішньою зібраністю. Підтримка оточуючих, допомога людям у надзвичайних ситуаціях і внесок у безпеку України Анна називає своїм завданням і обов’язком честі.
Її сила - в щоденній готовності діяти. Знову і знову повертатися туди, де небезпечно. Залишатися там, де важко. І робити свою справу - спокійно, професійно та по-справжньому віддано.
Департамент комунікації МВС