Принцип пропорційності: баланс між публічними та приватними інтересами

У сучасному адміністративному праві принцип пропорційності є важливим інструментом для дотримання балансу між публічними інтересами та приватними правами особи, що є важливим аспектом в умовах розширення дискреційних повноважень адміністративних органів.

Згідно з цим принципом, якщо адміністративний акт може призвести до негативних наслідків для особи, такі наслідки повинні бути мінімальними. Принцип пропорційності стосується не лише прийняття адміністративних актів, а й усіх процедурних рішень та дій. Також елементом цього принципу є обов’язок адміністративного органу використовувати свої повноваження лише з метою, з якою такі повноваження надані.

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, зокрема Рекомендація № R(80)2, окреслюють, що адміністративні органи повинні уникати переслідування інших цілей, окрім тих, для яких їм були надані дискреційні повноваження. Також важливо враховувати можливі негативні наслідки для прав, свобод та законних інтересів осіб, та співвідносити їх з цілями органу.

Це означає, що негативні наслідки для особи не можуть перевищувати отриманий позитивного результату для суспільства. Вимога дотримання розумного співвідношення між цілями і засобами їх досягнення є основою для визначення правомірності дій адміністративних органів.

Важливість принципу пропорційності підтверджується і в українському законодавстві, зокрема в Кодексі адміністративного судочинства (КАСУ), де закріплено, що адміністративні органи повинні використовувати свої повноваження лише з належною метою. Це забезпечує механізм обмеження дискреційних повноважень, заважаючи їх неналежному використанню, зокрема в особистих або відомчих інтересах. Наприклад, посадова особа не може використати інформацію, яка містить комерційну таємницю або яка є конфіденційною, в особистих цілях.

Таким чином, принцип пропорційності стає невід'ємною частиною адміністративного процесу, захищаючи громадян від можливих зловживань з боку держави та забезпечуючи необхідний контроль за діяльністю органів влади. Його реалізація вимагає від адміністративних органів не лише дотримання закону, але й врахування людської гідності, прав людини та основоположних свобод.