Рибоїдні птахи: як захистити об'єкти аквакультури
Пропонуємо увазі користувачів інформаційних ресурсів Держрибагентства цікаві факти про шкоду, яку завдають рибоїдні птахи рибницьким господарствам та як захистити від них водних мешканців, опубліковану «The Fish Site».
Харчування рибоїдних птахів здебільшого складається з різних видів риб, яке іноді доповнюється іншими видами водних тварин, зокрема ракоподібними і молюсками. Харчова активність таких птахів відбувається довкола прісних та солоних водойм.
Рибоїдні птахи можуть завдавати збитків аквабізнесу прямо чи опосередковано. Пряма шкода трапляється, коли хижак вбиває або серйозно пошкоджує рибу, що робить її непридатною для продажу. Непряма (опосередкована) шкода дуже сильно варіює за проявами та включає нелетальні пошкодження риби, хронічні стреси водних біоресурсів та, як наслідок, погіршення стану їх здоров’я, кормового коефіцієнту (ефективності засвоєння корму), перенесення таких збудників захворювань і патогенів як бактерії, віруси та паразити. Іноді птахи можуть навіть фізично пошкоджувати/руйнувати прихистки (сажалки, загорожі) для риби, що призводить до її втечі з таких пристроїв.
Водночас птахи, які добувають їжу на звалищах, зокрема чайки, можуть «підхоплювати» та поширювати патогенні мікроорганізми, такі як сальмонели чи кишкові палички. Зростання концентрації бактерій у водоймі корелюється з числом чайок на ній. Так, деякі види бактерій, виділені з посліду птахів, призводили до спалахів септицемії та ентеритів у лососевих.
Лелеки та чаплі харчуються зазвичай рибою масою до 150 г або рибою, ослабленою від захворювань.
Чайки, намагаючись зловити рибу, часто травмують її, особливо під час облову, а також викльовують при цьому хворих мальків.
Пелікани поїдають переважно рибин майже товарного розміру та вагою до 1 кг, здійснюючи набіги на рибницькі ставки також під час облову.
Отже, негативний вплив рибоїдних птахів на аквакультуру:
- призводить не лише до прямих втрат, але й серйозних уражень риби, які стають «воротами» вторинної інфекції для збудників захворювань;
- шкодить втручанням птахів у штучне годування об’єктів аквакультури, що впливає на споживання і засвоєння корму;
- веде до швидкого поширення захворювань риби від одного ставка до іншого.
І хоча ідеального методу боротьби з цими проблемами немає, найбільш практичним вважається будівництво фізичних бар'єрів. Зокрема, повне огородження деяких об’єктів аквакультури сітками.
Застосовують також пристрої для відлякування птахів. Звукові засоби стримування включають гучні звуки, записані людські голоси тощо. При цьому використовувати гучний шум не рекомендується на ділянках, які знаходяться поблизу місця проживання людей або якщо неподалік є худоба чи дикі тварини. Поєднання методів стримування, як правило, ефективніше, ніж покладатися на одну стратегію.
Повну версію статті мовою оригіналу можна переглянути на вебсайті The Fish Site за посиланням.
З перекладом матеріалу українською мовою, виконаним Методично-технологічним центром з аквакультури Держрибагентства, можна ознайомитися за лінком.