Сильні після травм: як військові долають ПТСР, втрату зору і повертаються до життя у реабілітаційному центрі МВС

Коли військовий не спить ночами через ПТСР,  втратив зір, або після поранення вже не може робити те, що міг раніше, медичних протоколів іноді замало. Тоді на допомогу приходить емоційне відновлення, яке військові проходять в реабілітаційному центрі МВС України "Пуща Водиця".

Як українські воїни опановують життя заново, що спонукало військового Сергія все ж піти на лікування, як психолог з порушенням зору допомагає пацієнтам за принципом "рівний - рівному" і чому іноді собаки, з якими можна погратися, краще за ліки - в репортажі РБК-Україна.

Головне:

Сергій Красовський пішов на фронт в перший же день повномасштабного вторгнення. Не вагався зовсім – знав, що мусить захистити рідну дитину та сім'ю. До великої війни Сергій працював на шахті, звикав до важкої фізичної праці, але 2022 рік, каже він, все змінив. Під час контрнаступу на Херсонщині він отримав поранення середньої важкості - постраждали рука та живіт.

В реабілітаційному центрі, куди його направили, проходять заняття музикою та співами - сюди спеціально приїздить професійний викладач гітари.

Медичний реабілітаційний центр МВС України "Пуща Водиця" працює після масштабної реконструкції.

Основний профіль - фізичне та психологічне відновлення захисників, а ще - поки рідкісний для України напрямок: адаптація людей, які частково або повністю втратили зір. Таким військовим допомагають заново орієнтуватися в просторі і бути самостійними, наскільки це можливо.

Крім основних шляхів, для реабілітації тут використовують і різні додаткові методи - якомога більше всього, що допоможе військовим покращити їх стан. Тут можна і поспівати, і прогулятися територією з собаками. Незрячі навіть висаджували дерева. Потім приїздили через деякий час, поверталися до своїх дерев і перевіряли, як вони виросли.

В Центрі є спортзал, де проходять заняття з професійними реабілітологами. Невдовзі відкриють нову залу для концертів та творчості. Хочуть, щоб у захисників була можливість грати не лише на гітарі, а й на інших музичних інструментах. Головна лікарка зізнається: хлопці на реабілітації дуже мріють про басейн. Вона сподівається, що з часом і цю ідею вдасться реалізувати.

В закладі постійно знаходиться мультидисциплінарна команда і вирішує, як діяти покроково і чия допомога знадобиться тому чи іншому військовому.

Результати такої роботи часто виглядають як маленькі перемоги. Юлія згадує пацієнта Михайла з ДСНС, який приїхав до центру вже втретє разом із дружиною. Попри важкі порушення мови, зараз він починає говорити.

Велику частину роботи займають складні випадки. Серед них багато захисників, які втратили зір повністю або частково. В реабілітаційному центрі працює незрячий психолог. Так тут реалізують принцип "рівний - рівному". Коли фахівець, який консультує, сам фактично перебуває в такій ситуації, що і військові.

Такий підхід допомагає швидше налагодити контакт, відвертіше говорити про складні переживання і формує відчуття, що відновлення можливе і дуже реальне.

В приміщення, де військові проходять фізичну реабілітацію, у супроводі колеги заходить психолог Олексій Діденко. Він працює тут більше року. Порівняно недавно чоловік закінчив магістратуру - навчався на психолога. Сам здивувався, що знайти роботу вдалося досить швидко - всього за пару тижнів.

Професія психолога, каже Олексій, навряд чи колись буде автоматизована штучним інтелектом: "Не уявляю собі робота, який би зміг встановити такий контакт, який можна побудувати між людиною та людиною".

Запраз військові звертаються до нього із багатьма питаннями. Найчастіше це проблеми зі сном, хронічний стрес, загальна втома від служби. Коли приходять незрячі, контакт з фахівцем може бути більш тісний, ніж з повністю зрячим фахівцем.

У військових, каже психолог, іноді буває заперечення стану, надія до останнього, що якісь супертехнології відновлять зір.

Лікар Євген Симонець прийшов у реабілітацію з "великої хірургії". За його плечима – роки досвіду в хірургії легень та поєднаній травмі. Сьогодні він керує відділенням відновного лікування, куди потрапляють пацієнти з найскладнішими пораненнями.

Хоча центр працює з відновленням, хірургічний досвід лікаря стає вирішальним навіть на етапі, який вважається "негострим", каже він.

Найкраща нагорода для нього як лікаря - коли воїн знову починає вірити в одужання.

Чи не найбільше емоцій в коридорах центру викликають чотирилапі гості.

Це не просто собаки: це емоційна підтримка. Службово-розшукова Ванда, Кнопа, Ася, Поля та Локі допомагають бійцям виконувати вправи на координацію, увагу, і які вчать тримати в руках предмети. А головне - дають їм щирі емоції.

Задача в одній з вправ - утримувати м’ячик, балансувати і іншою рукою годувати собаку. Таким чином намагаються включити в процес реабілітації емоції людини.

Дуже важлива умова для таких собак – абсолютна толерантність до людини. Через поранення чи вади зору пацієнт може випадково наступити на лапу або впустити милиці, і собака має сприймати це без жодної агресії.

Дослідники в усьому світі вже десятиліттями вивчають каністерапію (лікування собаками) і підтверджують її ефективність. Коли ветеран гладить собаку чи грається з нею, у його крові різко знижується рівень кортизолу, гормону стресу. І загалом це допомагає бійцям вийти зі стану "замкненості" та почати краще спілкуватись з лікарями.

Лікарі кажуть, що каністерапія прискорює соціалізацію бійців з ампутаціями. Собака не оцінює зовнішність чи щось ще. Вона просто приймає людину, якою вона є, і що допомагає ветеранам швидше адаптуватися до свого нового стану.

Перезавантаження 2.0. Новий рівень реабілітації для ветеранів та ветеранок системи МВС.

Департамент комунікації  МВС