Станція чистоти. Бахмутська громада реалізовує грандіозний проєкт поводження з відходами
На Донеччині завершується будівництво одної з найбільших в Україні сміттєсортувальних станцій, де працюватимуть близько 40 осіб. Сортування має розпочатися вже у березні наступного року
Автор: Дмитро Синяк
З 1 січня 2018 року в Україні діє заборона на захоронення неперероблених побутових відходів. Штраф за порушення такої норми для населення сягає від 340 до 1360 грн, а для юридичних осіб – від 850 до 1700 грн. Частково через це, а частково через природне бажання нарешті навести лад зі сміттям, громади почали купувати та встановлювати у себе сміттєсортувальні лінії. У 2012 році таких ліній в Україні, за даними Мінрегіону, було 14, у 2015-му – 26, у 2018-му – 30, а у 2019-му (останні дані) – вже 34. Сміттєсортувальні комплекси у різний час також обіцяли побудувати міські голови Сум, Полтави, Вінниці та інших великих міст.
Про те, як працює сміттєсортувальна лінія у Дунаєвецькій громаді
Однак річ тут не тільки у штрафах. За словами Андрія Мальованого, який свого часу очолював Державну екологічну інспекцію, щороку в Україні утворюється понад 470 млн тонн промислових та побутових відходів. Зараз в середньому одна людина продукує близько 250-300 кілограмів на рік. А за даними Мінрегіону, в Україні за минулий рік утворилося понад 54 млн куб. м або понад 10 млн тонн побутових відходів. Вони захоронюються на 6 тис. сміттєзвалищах і полігонах загальною площею майже 9 тис. га.
«Завдяки впровадженню у 1725-ти населених пунктах роздільного збирання побутових відходів, роботі 34 сміттєсортувальних ліній, 1 сміттєспалювального заводу і 3 сміттєспалювальних установок перероблено та утилізовано близько 6,3 % побутових відходів, з них: 1,7 % спалено, а 4,6 % побутових відходів потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні лінії», – зазначається у звіті міністерства.
У Донецькій області діє державна програма поводження з відходами. Згідно з нею, в області у 2016 році за кошти держбюджету мали розпочати будівництво 9-ти сміттєсортувальних станцій. Однак через брак коштів до 2020 року жодної станції так і не з’явилися. Та минулорічної весни будівництво такої споруди – на замовлення департаменту екології Донецької облдержадміністрації – розпочалося у місті Бахмут. Станція, що має запрацювати вже у березні наступного року, відзначилася одразу ж кількома рекордами.
По-перше, це одна з найбільших сміттєсортувальних станцій в Україні. Її площу заступник Бахмутського міського голови Олександр Марченко в інтерв’ю порталу «Децентралізація» озвучив навіть не у квадратних метрах, а у гектарах, – 1,5 га (це 15 тис. кв. м). Станція зможе переробляти 60 тис. тонн відходів на рік, а працюватимуть на ній близько 40 осіб. По-друге, це одна з найдорожчих станцій: її кошторисна вартість, враховуючи будівництво з нуля спеціалізованого приміщення, становить 97 млн грн. Ще близько 50 млн грн знадобиться на купівлю спеціального транспорту, а також на облаштування контейнерних майданчиків і купівлю контейнерів для сміття у громадах. (Станцію розглядають як частину нового способу поводження з відходами і як засіб прищеплення відповідної культури місцевим жителям). По-третє, вже саме те, що всі ці кошти виділяє держава, без жодного співфінансування з боку громади чи донорів, теж тягне на рекорд.
Заступник голови Бахмутської громади Олександр Марченко
Авторитет міського голови Олександра Реви, який керує Бахмутом вже понад 30 років, допоміг подолати спротив деяких жителів громади стосовно будівництва станції. Треба сказати, що спротив цей не був значним: станцію вирішили розташувати поруч зі сміттєзвалищем, що знаходиться поза містом, де вона нікому не заважатиме. Сміттєвози, що прямуватимуть до нього з шести інших громад, будуть їздити лише порівняно міцними дорогами обласного значення і не псуватимуть місцевих доріг. Бахмутська міська рада одразу ж запевнила, що жодного сміттєспалювального обладнання на станції не буде.
Та головне, міські очільники заявили, що громада не залишатиме відходи шести громад у себе. Вона буде лише сортувати їх, а згодом перевозити залишки на регіональний полігон, де з них, можливо, вироблятимуть біогаз. На разі вирішується, де саме буде знаходитися регіональний полігон. Вишенькою на торті стала обіцянка закрити разом зі сміттєзвалищами партнерських громад також і Бахмутський полігон, що працює вже понад 40 років. У результаті міська рада Бахмуту проголосувала за виділення ділянки під будівництво великої сміттєсортувальної станції.
Сміттєсортувальна станція в Бахмуті буде однією з найбільших в Україні
Треба сказати, що на той час певна система поводження з відходами у Бахмутські громаді вже була. Зараз на Бахмутський полігон щомісяця привозять 15 тисяч куб. м відходів, з яких вручну відбирають метал, папір і пластик, пресуючи пластикові пляшки за допомогою спеціального апарату. Після пресування пляшки сортують за кольорами, пакують та відправляють на переробку до Харкова. Приватне підприємство, що займається цим, отримує лише з бахмутського пластику близько 30 тис. грн на місяць.
Тим не менше, питання рентабельності великої сміттєсортувальної станції залишається відкритим. Та на думку Олександра Марченка, її роботу слід розглядати насамперед як соціальний проєкт. Адже йдеться про очищення цілого регіону від відходів і про закриття у ньому всіх (!) сміттєзвалищ.
- Бюджет нашої громади, у якій мешкають 80,5 тис. осіб, – 839 млн грн, з яких 576 млн грн – власні надходження, – розповідає пан Олександр. – Тому ми цілком можемо дозволити собі утримання ще одного комунального підприємства, на якому працюватимуть 40 осіб. Ми вже маємо підприємства, на яких працюють понад 200 робітників – це, наприклад, тролейбусне управління та водоканал. Так що нас не лякають подібні витрати. Тим більше, що з часом вони мають зменшитися – насамперед за рахунок здачі ресурсоцінних відходів, а також за рахунок оплати роботи станції іншими громадами. Щоправда, стосовно цього ще тривають перемовини, однак платня від громад так чи інакше надходитиме. Треба також взяти до уваги, що станція економитиме кошти партнерських громад, які вони зараз витрачають на ліквідацію стихійних сміттєзвалищ, очищення ярів та узлісь від сміття. Є також інший момент. Якщо Бахмутська громада відмовиться від утримання станції, яку для неї побудувала держава, через 10-15 років їй знадобиться новий полігон, і від сміття буквально не буде порятунку.
Гроші на будівництво станції виділяє держава, без співфінансування з боку громади чи донорів
Розвиваючи систему поводження зі сміттям, Бахмутська міська рада планує відкрити по всій громаді пункти прийому скла, пластику та інших цінних складових відходів, причому з такими цінами, щоб робота конкурентів-нелегалів стала нерентабельною. Серед цих пунктів мають бути пункти прийому листя та гілок, з яких планується робити паливо, а також пункти прийому будівельних відходів, з яких мають робити кам’яну суміш для ремонту доріг. Спеціальні подрібнювачі для каміння та дерева громада вже має, і згодом може розширити переробні виробництва до великих цехів.
За таким ж принципом вся Україна згодом має бути поділена на кластери, у яких централізовано сортуватимуть відходи, відправляючи переважно органічні спресовані та пакетовані залишки на регіональні полігони. І було би добре, якби у кожному кластері держава побудувала сміттєсортувальні станції, як вона зробила це у Бахмуті. Можна навіть за співфінансуванням. У більшості громад вже навчилися «писати проєкти» і знають, як залучати донорів. Відтак для революції у галузі поводження з відходами все готово.
