Укрзалізниця почала виготовляти дефіцитні елементи скріплення колій, які раніше виробляла Азовсталь

Укрзалізниця почала на власних потужностях випускати рейкові накладки Р-65. Раніше її виробляв лише металургійний комбінат «Азовсталь». Після того як ворог знищив підприємство й окупував Маріуполь, залізничники почали гостро відчувати дефіцит цієї продукції.

Накладки Р-65 є ключовим компонентом для скріплення колії, необхідним для функціонування, обслуговування, ремонту та будівництва залізниці. Залізничники впродовж трьох років були змушені використовувати наявні залишки та демонтувати деталі з непрацюючих ділянок, але цей ресурс вичерпався.

«Перша партія становитиме 45 тонн. Будемо виробляти українську накладку з українського металу в Україні та для України. Потреба в цій продукції була критичною. Якби ми не розпочали роботу й не знайшли спосіб виготовлення, залізниця на окремих ділянках могла б зупинитися. А власне виробництво не лише гарантує незалежність від зовнішніх постачальників, а й є запорукою стабільності та безпеки залізничного руху. Тому стабільне постачання цієї продукції – наше стратегічне завдання», – зазначив Євген Шрамко, член правління Укрзалізниці, напрям «Ремонт і виробництво».

Кумулятивна потреба, що накопичилась за три роки, становить більше 1 тисячі тонн. У 2025 році Укрзалізниця планує виготовити перші 300 тонн. Також у розробці графік закриття всієї потреби, а це додатково 700 тонн.

«Випробування проведені. Накладка відповідає вимогам національних стандартів. Випробування проводилися за методикою філії НДКТІ, результати – у протоколах. Установча серія витримала кваліфікаційні випробування в повному обсязі та рекомендована до серійного виробництва», – зазначив Іван Остапченко, директор з розвитку та інновацій АТ «Укрзалізниця».

Запуск виробництва – це важливий перший крок. Подальша щорічна потреба тільки Укрзалізниці в цій продукції становить 464 тонни. Крім того, є потенціал до масштабування, тож розглядаються можливості експорту, зокрема до країн Балтії. Наразі Укрзалізниця планує модернізувати виробничі потужності та вийти на системний рівень виготовлення цієї продукції. Це дозволить не лише покрити внутрішню потребу галузі, а й посилити спроможність вітчизняної залізничної інфраструктури.