Ветеран у системі: від прикордонного загону – до міграційної служби
Юрій Чучуженко про службу згадує тихо і спокійно. Без зайвих емоцій говорить про події та речі, від яких страшно навіть тому, хто просто слухає. А те, що довелося побачити й пережити йому самому, назавжди залишиться в пам’яті. Як і багато військових, Юрій не любить багато говорити про свій бойовий шлях.
До повномасштабної війни Юрій Олексійович із 1996 року працював у державній пожежній охороні. Зокрема, інженером загону державної пожежної охорони з охорони одного з найбільших підприємств хімічної галузі України – черкаського «Азоту». У 2013-му вийшов на пенсію, перейшов у приватну охоронну структуру. Жив звичним, спокійним життям. А потім почалась війна.
25 лютого Юрій був у військкоматі. За кілька тижнів вирушив на навчання, а згодом – на службу до Прикордонної комендатури швидкого реагування Сумського прикордонного загону. Звільнення Сумської та Харківської областей, ротації на Донеччині й Луганщині, охорона державного кордону.
Коли заходили у звільнені села й міста, картина була гнітюча.
Та були й моменти, які запам’яталися по-іншому. На Сумщині до українських військових вийшла місцева жителька і почала всіх обіймати. Бо дала собі слово: коли зайдуть наші – обійме кожного.
Чи було страшно?
У квітні 2024 року Юрій звільнився зі служби. Через портал «МВС: Твоя підтримка» знайшов вакансію у Центрально-південному міжрегіональному управлінні ДМС. Тепер працює у відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання: картотеки, запити, документи. Зовсім інший ритм. Але каже: до цивільного життя адаптувався швидко.
Війна залишає сліди, які не видно одразу. Та є люди, які повертаються і продовжують працювати – уже в інших умовах.
Департамент комунікації МВС за матеріалами ДМС України