Відповідальність за заперечення Голодомору потребує чітких меж – НААУ
Кримінальна відповідальність за заперечення Голодомору як геноциду має бути сформульована без ризику довільного тлумачення норм. Інакше стає можливою криміналізація не лише протиправних дій, а й наукової чи історичної дискусії.
У Національній асоціації адвокатів України на прохання Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності проаналізували проєкт Закону № 15192 від 24.04.2026 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні та наругу над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору».
Автори законодавчої ініціативи пов’язують необхідність законодавчих змін з викликами національної безпеки в умовах збройної агресії та інформаційно-психологічних операцій проти української ідентичності. Проєктом пропонується доповнити статтю 442 КК відповідальністю за виправдовування та публічне заперечення геноциду, а також ввести окрему статтю 442-2 щодо публічного заперечення Голодомору як геноциду Українського народу.
Не заперечуючи суспільної необхідності захисту національної пам’яті та національних інтересів, у Комітеті НААУ з питань кримінального права та процесу наголосили, що розширення кримінально-правового регулювання має відповідати принципам законності, верховенства права і правової визначеності.
Ключове застереження адвокатів стосується формулювання об’єктивної сторони запропонованих складів злочинів. Конструкції на кшталт «незалежно від мети» виготовлення чи поширення матеріалів, а також «применшення тяжкості злочинних дій» є надто широкими й оціночними. Через це межа між кримінально караним діянням і допустимим висловлюванням або дослідженням може стати невизначеною.
Також підкреслюється, що кримінальна відповідальність має ґрунтуватися на чітко описаному діянні, умислі та межах забороненої поведінки. Якщо закон допускає розширене тлумачення, це може призвести до надмірної криміналізації, маніпулятивного застосування норми та втручання у свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 34 Конституції та статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Межі свободи висловлювань щодо історичних подій ЄСПЛ розглядав у справі Perinçek v. Switzerland, де констатував, що саме по собі заперечення історичних подій не є злочином за відсутності закликів до насильства чи ненависті.
Ще один ризик полягає в тому, що запропоновані формулювання можуть формально охопити науково-дослідну, освітню або видавничу діяльність. Зокрема, дискусії щодо кількості жертв, документів і дій посадових осіб того періоду можуть бути ототожнені з «применшенням тяжкості злочинних дій».
У чинній редакції НААУ не може рекомендувати законопроєкт № 15192 до прийняття, оскільки він містить елементи правової невизначеності та належить до категорії «гумових норм». Асоціація запропонувала доопрацювати проєкт за участі фахівців у галузі права та історії з метою вибудови чіткої архітектури захисту національних інтересів, яка відповідатиме високим стандартам демократичної країни, де панує верховенство права. НААУ також висловила готовність надати експертну підтримку такій робочій групі.
Повний текст зауважень і пропозицій НААУ, підготовлених членом Комітету НААУ з питань кримінального права та процесу Володимиром Мацком, можна переглянути за посиланням.
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.