Вони не здалися і ми не здамося, бо є з кого брати приклад

Україна відзначає перемогу над нацизмом у європейському дусі – не святкуємо, а вшановуємо. У цивілізованому суспільстві саме так усталилося сприйняття 8 травня і Другої світової війни. Вшановуємо пам’ять крізь людський вимір, з акцентом на ролі людей, котрі боролися проти нацизму.

У тій війні здорові сили світу змогли об'єднати свої зусилля, щоб перемогти зло.  На жаль, зараз воно повернулося у російській версії нацизму – рашизмі. І  коли знову прийшов час боронити свою землю і державність зі зброєю у руках, відбулася серйозна переоцінка минулого.

Одним з ключових його елементів і власне нашої національної памʼяті постає історія Української повстанської армії. Адже це історія не лише про символ, але й про досвід збройного захисту незалежності, який заклав традицію спротиву будь-якому агресору.

Напередодні  Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років працівники Західного міжрегіонального управління ДМС  зустрілися і поспілкувалися з людьми, які не з чужих слів знають правду про боротьбу УПА проти загарбників – що німецьких, що радянських. 

Історія зв’язкової УПА  Парасковії Іванівни Метинської.

З Божої ласки й опіки мешканка міста Бурштина, що на Івано-Франківщині, у колі родичів і сусідів незабаром зустріне 102-ий  рік життя. Ця тендітна на перший погляд жінка зуміла пройти крізь кілька епох, не зламавшись, а навпаки — залишившись світлом для інших. В її очах — глибина, мудрість і любов. І, напевно, саме це є запорукою її довголіття.

16-літньою Парасковія вступила до Організації Українських Націоналістів і стала зв’язковою. В умовах підпілля дівчина переносила між селами і криївками повстанців штафети (таємні записки з важливою інформацією, накази командування). За два роки її викрили і схопили енкаведисти. Над дівчиною всіляко знущалися, її катували і били, тягали за волосся, зазвичай ночами викликали на кількагодинні допити, але зламати її дух не змогли.

Зв’язкову УПА засудили до 10 років позбавлення волі. Тюремний етап — сибірські табори, важка праця на лісоповалі, холод, цинга, голод — усе це вона витримала. У 1954 році членкиню ОУН-УПА було реабілітовано з правом повернення на рідну землю в  Україні.

Вдячні родині пані Парасковії за можливість зустрітися і поспілкуватися з жінкою великої долі.  У неї четверо онуків та стільки ж правнуків — і саме це вона вважає своїм найбільшим багатством.

Історія зв’язкової УПА  Марії Дмитрівни Родзінської.

Наші працівниці з Долинського відділу ЗМУ ДМС відвідали і поспілкувалися з Марією Дмитрівною в її оселі у селі Копанки Калуського району Івано-Франківської області, де її добре знають як щиру і життєрадісну жінку. Попри труднощі і важкі випробування вона виховала п’ятьох синів і двох доньок, а зараз має втіху від 18 онуків, 28 правнуків і однієї праправнучки. Особливо ж, коли вся родина тепло вітає  пані Марію з днем народження. У святкові дні вона зустрічає гостей неодмінно в особливій вишиванці власної роботи, у якій колись ішла під вінець.

На долю Марії Дмитрівни випало двічі переживати тривоги і жахи великих воєн. Під час Другої світової вона була зв’язковою і допомагала воякам УПА. Щоб не видати себе у тій підпільній справі, послання з таємною інформацією заплітала у коси. Одного дня її таки викрили і певний час утримували  у в’язниці.  На щастя, батьківські прохання і сльози тоді врятували дівчину від суду.

Сьогодні на серці пані Марії не менш тривожно – щораз погляне на фотографію і перепитує за онука Мар’яна, який на фронті від початку повномасштабного вторгнення рашистів і зараз виконує бойові завдання у Харківській області. Хай Господь подарує бабусі здоров’я і сил дочекатися онука з війни і відзначити наступний день народження у мирній Україні.

Важливо для розуміння.

У ці дні  вшановуємо пам’ять про всіх людей, які загинули у боротьбі проти фашизму та внаслідок його злочинів. Це і про мільйони полеглих воїнів-українців.  Найтрагічніше, що у тому часі через відсутність власної держави вони були розділені та воювали у різних арміях, часто перебуваючи по різні боки барикад.

Під час Другої світової війни  агресивна радянська, а дотепер і російська пропаганда, намагалися стерти пам’ять про УПА, називаючи повстанців «ворогами». Але правда сильніша за пропаганду. Ця правда у тому, що місцеве населення всіляко підтримувало визвольний рух опору загарбникам на заході  України. Молодь йшла до лісу і вступала до боївок, люди давали повстанцям не тільки харчі, одяг і медикаменти, але й важливу розвідувальну інформацію.

 З роками дедалі глибше відкривалися архіви, ми знайомимося з висновками досліджень істориків, зі спогадами безпосередніх учасників і свідків тих подій, звучать патріотичні пісні. І вже нові покоління українців зберігають, поповнюють і поглиблюють пам’ять про тих мужніх і відважних, які в часи Другої світової війни на своїй землі воювали проти кожної ворожої сили, що приходила в Україну знищувати, грабувати, вбивати. 

Воїни УПА та збройних підрозділів ОУН, які вели збройну боротьбу проти німецьких загарбників (1941-1944) та проти радянської влади (1944-1956 і пізніше), на державному рівні визнані учасниками бойових дій та борцями за незалежність України у двадцятому столітті.