Які інфекції стали стійкішими до антибіотиків?

Збудники інфекцій з часом можуть розвивати стійкість (резистентність) до ліків, що проти них застосовують. На додачу, бактерії можуть передавати цю набуту здатність представникам як свого, так і інших видів. Саме тому стійкість до протимікробних засобів (антибіотики, противірусні, протигрибкові та протипаразитарні) рік у рік ускладнює лікування інфекцій і подекуди робить його практично неможливим. Наводимо дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) про захворювання, які уже важко долати через стійкість збудників до ліків.

Найбільша стійкість є у збудників найпоширеніших на планеті інфекцій: туберкульозу, пневмонії, гонореї, інфекцій сечовивідних шляхів, деяких видів кишкової інфекції. Поширеність стійкості до кожного окремого антибіотику варіює від країни до країни, навіть від лікарні до лікарні, і, на жаль, швидко зростає.

Приміром, від 8% до 93% випадків лікування сечовивідних шляхів від кишкової палички (головного збудника цих інфекцій) – неуспішні через стійкість бактерії до антибіотика вибору ципрофлоксацину. 

Пневмонія, що розвинулася в лікарні після перебування на апараті штучної вентиляції легенів, в більшості випадків зумовлена штамами бактерій-пневмококів із множинною стійкістю до антибіотиків. Це ті збудники, які роками виживали в лікарнях та сформували множинну стійкість до антибіотиків, що там застосовували. 

Золотистий стафілокок – звичайний мешканець людської шкіри – здатний спричиняти нариви, фурункули та запалення глибших шарів шкіри, а також системну інфекцію, запалення суглобів і пневмонію. Особливо вразливими до цих бактерій є люди з тимчасовою чи постійною імуносупресією, а також ті, хто має відкриті рани чи має встановлені медичні пристрої (як-от катетери). Стійкі до метициліну стафілококи вдвічі частіше спричиняють летальні випадки, аніж чутливі до антибіотиків штами. 

Збудник гонореї набуває дедалі більшої стійкості до антибіотиків з груп сульфонамідів, пеніцилінів, макролідів, фторхінолонів та цефалоспоринів. Такі резистентні штами поширюються світом із місць виникнення. Острівцями суперстійкості в прямому і переносному значенні є острів Ібіца та країни Південно-Східної Азії, де величезний потік туристів. Наразі єдиним поки дієвим в усіх випадках препаратом залишається цефтриаксон. Але в Україні суттєво поширилась резистентність до цього антибіотику, і у випадку появи стійкої гонореї її буде майже неможливо побороти. 

Понад 3% нових випадків туберкульозу і 18% випадків, які уже колись лікували, нині є стійкими до кількох антибіотиків. Зокрема, до двох основних протокольних препаратів: рифампіцину та ізоніазиду. Ефективність лікування туберкульозу із так званою множинною стійкістю – менша за 60%, і таке лікування потребує значно більшого часу і ресурсів. 

Поширення стійкості до антибіотиків – це величезна всесвітня проблема. Ми маємо спільними діями сповільнювати цей процес: не використовувати антибіотики без призначення лікаря, мити руки, шляхом вакцинації запобігати тим інфекціям, яким можна запобігти, та завжди обирати бар’єрну контрацепцію. 

Найбільша стійкість є у збудників найпоширеніших на планеті інфекцій: туберкульозу, пневмонії, гонореї, інфекцій сечовивідних шляхів, деяких видів кишкової інфекції. Поширеність стійкості до кожного окремого антибіотику варіює від країни до країни, навіть від лікарні до лікарні, і, на жаль, швидко зростає.

Приміром, від 8% до 93% випадків лікування сечовивідних шляхів від кишкової палички (головного збудника цих інфекцій) – неуспішні через стійкість бактерії до антибіотика вибору ципрофлоксацину. 

Пневмонія, що розвинулася в лікарні після перебування на апараті штучної вентиляції легенів, в більшості випадків зумовлена штамами бактерій-пневмококів із множинною стійкістю до антибіотиків. Це ті збудники, які роками виживали в лікарнях та сформували множинну стійкість до антибіотиків, що там застосовували. 

Золотистий стафілокок – звичайний мешканець людської шкіри – здатний спричиняти нариви, фурункули та запалення глибших шарів шкіри, а також системну інфекцію, запалення суглобів і пневмонію. Особливо вразливими до цих бактерій є люди з тимчасовою чи постійною імуносупресією, а також ті, хто має відкриті рани чи має встановлені медичні пристрої (як-от катетери). Стійкі до метициліну стафілококи вдвічі частіше спричиняють летальні випадки, аніж чутливі до антибіотиків штами. 

Збудник гонореї набуває дедалі більшої стійкості до антибіотиків з груп сульфонамідів, пеніцилінів, макролідів, фторхінолонів та цефалоспоринів. Такі резистентні штами поширюються світом із місць виникнення. Острівцями суперстійкості в прямому і переносному значенні є острів Ібіца та країни Південно-Східної Азії, де величезний потік туристів. Наразі єдиним поки дієвим в усіх випадках препаратом залишається цефтриаксон. Але в Україні суттєво поширилась резистентність до цього антибіотику, і у випадку появи стійкої гонореї її буде майже неможливо побороти. 

Понад 3% нових випадків туберкульозу і 18% випадків, які уже колись лікували, нині є стійкими до кількох антибіотиків. Зокрема, до двох основних протокольних препаратів: рифампіцину та ізоніазиду. Ефективність лікування туберкульозу із так званою множинною стійкістю – менша за 60%, і таке лікування потребує значно більшого часу і ресурсів. 

Поширення стійкості до антибіотиків – це величезна всесвітня проблема. Ми маємо спільними діями сповільнювати цей процес: не використовувати антибіотики без призначення лікаря, мити руки, шляхом вакцинації запобігати тим інфекціям, яким можна запобігти, та завжди обирати бар’єрну контрацепцію.