За кожним збігом - історія: як в Україні ідентифікують загиблих, пояснює заступник директора ДНДЕКЦ МВС Руслан Аббасов
Як насправді в Україні відбувається ідентифікація загиблих, чому одну людину ідентифікують за кілька тижнів, а іншу - роками, та що відбувається після збігу ДНК - пояснює в інтерв’ю hromadske Руслан Аббасов, заступник директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (ДНДЕКЦ) МВС.
Процес ідентифікації тіла - багатоетапний. І ДНК-експертиза - лише один з його складників. Після збігу ДНК слідчі призначають додаткові експертизи. Це може бути, наприклад, фотопортретна чи дактолоскопічна експертиза, відновлення татуювань чи виявлення медичних втручань тощо.
І запевняє: помилок у ДНК-експертизі фактично бути не може, бо це науково обґрунтований метод.
У справі Назарія Далецького - звільненого військовополоненого, який за ДНК-експертизою вважався полеглим - помилок у самій ДНК не було, стверджує Руслан Аббасов.
Близько 95% молекулярно-генетичних експертиз в Україні припадають саме на установи науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів МВС. Цей вид експертиз використовують як для ДНК-ідентифікації невпізнаних тіл і дослідження зразків близьких родичів, так і в межах загальнокримінальних злочинів - убивств, зґвалтувань, розбійних нападів тощо.
Якщо у 2022 році в НДЕКЦ було 150 експертів, то нині - понад 500. Починали з дев'яти лабораторій, а зараз є 22. Ще дві - у Черкаській і Чернігівській областях - незабаром запрацюють на повну, бо нині це невеликі лабораторії, де досліджують виключно зразки живих людей.
Станом на сьогодні в роботі 24 експертних центрів перебувають близько 3 тисяч зразків біологічного матеріалу від невпізнаних тіл. Це з урахуванням, що в січні, лютому і березні відбувалися репатріації.
Зразки невпізнаних тіл в експертних центрах досліджують упродовж місяця, якщо вдається встановити ДНК-профіль. Однак, якщо тіло вже розклалося або ж сильно пошкоджене через високі температури чи гниття, термін може затягнутися.
І хоча з часом якість зразків гіршає, на сьогодні виявляються збіги з тілами бійців, які загинули ще за часів АТО/ООС. Дослідження таких зразків складніше і займає більше часу та ресурсу, але такі випадки є.
Найшвидшою і найбільш правильною Руслан Аббасов вважає ідентифікацію завдяки прижиттєво відібраним зразкам.
З 2022 року військові частини відбирають у військових зразки зі слизової оболонки рота і зберігають їх у Центрі обліку геномної інформації. Відповідають за їхнє збереження Збройні сили України. У разі, якщо військовий гине чи зникає безвісти, слідчий розпочинає кримінальне провадження, вилучає ці зразки для експертизи, аби встановити ДНК-профіль.
Найгірше - коли немає ні прижиттєво відібраних зразків, ні живих споріднених родичів. Тоді ідентифікація відбувається за особистими речами загиблого - зубна щітка, бритва, окуляри, навушники тощо. Це складніший і довший механізм, але кращий за дослідження зразків родичів віддаленої спорідненості.
Дані проведених ДНК-експертиз вносять до Електронного реєстру геномної інформації людини, його ще називають Національна база ДНК. Тримачем реєстру є МВС, адміністратором - Експертна служба МВС.
Доступ до реєстру має Управління з питань зниклих безвісти за особливих обставин. Вони ж можуть ділитися інформацією з органами досудового розслідування.
Спочатку слідчі спільно з судово-медичними експертами оглядають тіла загиблих. Якщо тіло не розірване на шматки, з нього можуть відібрати один чи кілька зразків. І це дослідження проведуть у коротший термін - але, знову ж, залежно від стану тіла.
Якщо тіла виявляють на масовому похованні, і вони перемішані, - спочатку досліджують окремі фрагменти, щоб виявити, які з них належать одній людині. І лише потім встановлюють ДНК-профіль.
Аби й через роки експерти мали змогу встановити особи загиблих - як цивільних, так і військових, - для слідчих важливо зараз максимально опрацювати зразки біоматеріалів, призначити експертизи, встановити ДНК-профілі й помістити в електронний реєстр.
Департамент комунікації МВС