Законопроєкт «Про судово-експертну діяльність»: майбутнє (важливість законопроєкту)

У попередніх статтях нашого циклу матеріалів про законопроєкт «Про судово-експертну діяльність» ми розповіли, що собою являє цей проєкт Закону, якими міфами він овіяний у соціальних мережах і деяких засобах масової інформації та розвінчали їх. У заключній же статті розкажемо, чи є необхідність у прийнятті проєкту Закону України «Про судово-експертну діяльність» (реєстр. №6284)? Чи здатен він змінити на краще судово-експертну діяльність у державі?

Частково ми вже дали відповіді на ці питання і у попередніх статтях.   Та все ж, продовжуючи розмову у цьому напрямку, звертаємо увагу на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності як складової конституційного принципу верховенства права.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував на необхідності додержання принципу юридичної визначеності як складової конституційного принципу верховенства права, з якого випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005; від 29.06.2010 № 17-рп/2010; від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

У зв’язку із зазначеним, звернемо спершу увагу на дефініції. Важливим є те, щоб для визначення одних і тих же понять застосовувалися одні й ті ж терміни.

Чи забезпечено сьогодні у сфері судово-експертної діяльності ясність і недвозначність правових норм?

«Закон України «Про судову експертизу» фактично не містить  визначень термінів, які застосовуються в судово-експертній діяльності.  Наслідком цього стало те, що юридичні визначення певних понять  або взагалі відсутні, або по-різному визначаються органами, які здійснюють організаційно-управлінські функції у цій сфері. Це створює труднощі не лише для самих експертів, а й для суб’єктів призначення (замовлення) судової експертизи. Застосування різних термінів для визначення понять одного обсягу та змісту призводить до їхнього неоднозначного сприйняття при застосуванні законодавства або ж додаткових спорів», – роз’яснює директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник.

Також, за його словами, існує розбалансування в діяльності судових експертів різних відомств і приватних судових експертів, оскільки відсутні єдині: порядок проведення судових експертиз, вимоги до методів проведення експертиз, кваліфікаційні вимоги до судових експертів та порядок отримання і позбавлення кваліфікації судового експерта, підстави притягнення судових експертів до відповідальності, система видів судових експертиз та експертних спеціальностей, строки проведення судових експертиз тощо. За таких умов фактично відсутня можливість належної оцінки висновків експертів як рівних джерел доказів у процесі доказування, що є порушенням принципу змагальності судового провадження.

Все це виправляється. Так, законопроєктом пропонується, зокрема:

Прийняття законопроєкту дозволить, зокрема:

«Все це має сприяти забезпеченню правосуддя більш кваліфікованою, об’єктивною та незалежною експертизою. Віримо, що це зможе забезпечити саме законопроєкт, розроблений Міністерством юстиції як органом, якому законодавством делеговані відповідні повноваження з формування державної політики, та який підійшов до підготовки законопроєкту, як показано вище, виважено і системно», – акцентує роз’яснює директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції.

Post scriptum

«Кому вигідна неконструктивна критика законопроєкту? Нам видається, що це вигідно особам, які:

Ураховуючи зазначене, просимо всіх, хто насправді опікується сферою судово-експертної діяльності, не вірити неконструктивним, огульним дописам типу «все пропало», а критично сприймати інформацію, формувати свої судження на основі перевірених даних, системного аналізу джерельної бази та теорії права», – підсумовує Олександр Олійник.

Список використаних джерел