20 років до диплома: історія ветерана Євгена Бердника, який повернувся до НАВС після війни й важкого поранення
Є студенти, які отримують диплом за кілька років, а шлях Євгена Бердника до диплому і випуску з Національної академії внутрішніх справ розтягнувся майже на два десятиліття. До академії він вступив ще у 2005 році, а диплом бакалавра отримав лише у 2026-му - після служби, важкого поранення, втрати обох ніг і тривалого відновлення.
Євген Бердник - ветеран війни, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та випускник Інституту заочного та дистанційного навчання НАВС. Але його історія - не лише про навчання чи службу. Вона про шлях людини, яка кілька разів починала життя заново. До академії він вступив після служби в армії. Провчився до 2008 року, однак пішов з четвертого курсу. Зайнявся підприємництвом. Каже, життя склалося інакше, ніж планувалося. Але зв’язок з академією не втрачав ніколи - багато в чому завдяки людям, яких зустрів тут.
Коли у 2014 році росія розпочала агресію проти України, Євген долучився до одного з перших добровольчих батальйонів. Згодом служив у другому добровольчому батальйоні НГУ, який у 2015 році об’єднали з першим батальйоном, створивши батальйон імені генерала Кульчицького. Провоював два роки і у 2016 році повернувся до цивільного життя. Але, як з’ясувалося, ненадовго. Повномасштабне вторгнення застало його вдома під Києвом.
Разом із товаришами він приєднався до Сил спеціальних операцій. Служив у 3-му полку ССО на посаді оператора-вогнеметника.
Для нього велика війна почалася з оборони Києва на Броварському напрямку. Далі були бойові завдання на Харківщині, Донеччині, Луганщині та Запоріжжі. 28 серпня 2023 року під час штурму поблизу села Вербове на Запорізькому напрямку Євген отримав важке поранення.
Побратими одразу витягнули його та надали першу допомогу. Евакуація тривала дев’ять годин.
Через постійні обстріли евакуаційна техніка не могла дістатися до позицій. Зрештою бійці піхоти вивозили його звичайним мотоциклом.
Спочатку, каже Євген, поранення не здавалося критичним.
Через складну мінно-вибухову травму, довготривалу евакуацію та важку інфекцію лікарям не вдалося врятувати ноги.
Він проходив тривале лікування, приймав сильнодіючі антибіотики. Але навіть у лікарні намагався підтримувати інших.
Згодом медики почали просити Євгена спілкуватися з іншими пораненими військовими.
Один із таких випадків він пам’ятає особливо добре. Євген познайомився з військовим, який важко переживав поранення та втрату родини.
Сьогодні, розповідає Євген, у того військового вже налагодилося життя, а самі вони досі підтримують зв’язок. Після поранення друзі та знайомі з системи МВС порадили йому повернутися до навчання та все ж отримати диплом юриста. За майже двадцять років змінилися навчальні програми, дисципліни та сам формат освіти.
Сьогодні Євген не лише говорить про власний досвід, а й продовжує підтримувати поранених військових. Йому й досі телефонують медсестри та просять приїхати поговорити з новими пацієнтами.
Саме тому в академії йому запропонували продовжити навчання в магістратурі за спеціальністю «Психологія». І Євген серйозно замислюється над цим.
Він вважає, що принцип «рівний до рівного» може бути одним із найефективніших у роботі з ветеранами та пораненими військовими.
Департамент комунікації МВС