Історія прикордонника-кінолога Юрія Бакуна та його напарниці Тайри
Штаб-сержант Юрій Бакун та його напарниця-чорний спанієль Тайра працюють разом. За цей час Тайра неодноразово підтверджувала, що справжній професіоналізм вимірюється не розмірами собаки, а її здібностями.
Подорожуючи через пункт пропуску «Дякове», люди часто усміхаються, побачивши Тайру. Невеликий чорний спанієль із доброзичливим поглядом зовсім не схожий на суворого службового собаку. Важко повірити, що саме вона щодня допомагає прикордонникам знаходити наркотичні речовини.
Юрій Бакун виріс у прикордонному селі – від його будинку до відділу прикордонної служби було триста метрів, до пункту пропуску – чотириста. Прикордонників бачив щодня. Тому коли прийшов час обирати, довго не роздумував. Дванадцять років тому підписав контракт. Уже тоді знав, що хоче стати кінологом. Любов до собак була з дитинства, тому вибір професії став цілком природним.
Коли настав час обирати напарника, він зупинився саме на спанієлі. Ці собаки давно зарекомендували себе у пошуковій службі завдяки надзвичайно чутливому нюху, енергійності та бажанню працювати. Вони швидко навчаються, із захопленням виконують пошукові вправи й водночас майже завжди викликають у людей доброзичливу усмішку.
Разом із Тайрою Юрій пройшов навчання у Кінологічному навчальному центрі. Після цього почалася служба, яка за дев'ять років привела їх на різні ділянки державного кордону. Вони працювали у Донецькому прикордонному загоні, несли службу поблизу Маріуполя, у Новотроїцькому та Сартані. Згодом була Волинь, а тепер Закарпаття.
Сьогодні вона спеціалізується на пошуку наркотичних речовин. З початку цього року Тайра чотири рази виявляла наркотики, які намагалися приховати від контролю. При цьому про свої знахідки вона сигналізує без зайвого галасу – просто мовчки сідає поруч із підозрілим місцем.
Втім сама Тайра навіть не здогадується, наскільки важливою є її робота.
За дев'ять років між кінологом і собакою сформувалося повне взаєморозуміння: Юрію достатньо одного погляду, щоб зрозуміти настрій напарниці. Тайра теж чудово відчуває господаря. Якщо поруч з'являються інші собаки, може навіть трохи приревнувати.
Після служби вона швидко перетворюється зі службового собаки на звичайного домашнього улюбленця. Обожнює яблука, із задоволенням грається і завжди їздить із господарем у відпустку. Вдома на неї чекає ще одна людина, до якої Тайра ставиться по-особливому, – донька Юрія.
Юрій усміхається, що за всі ці роки Тайра давно перестала бути просто службовою собакою. Вона стала повноправним членом родини, другом і напарницею, яка завжди поруч.
Тайра, мабуть, і далі вважатиме, що вся її відповідальна служба – лише цікава гра. Саме в цьому і криється секрет її роботи: поки люди бачать привітного спанієля, вона уважно шукає запах, який не має залишитися непоміченим.
Департамент комунікації МВС
за матеріалами ДПСУ