Четвертий рік повномасштабної війни: 38 історій мужності нацгвардійців, поліцейських, прикордонників та рятувальників

Книга “Четвертий рік повномасштабної війни. Історії героїв Міністерства внутрішніх справ” присвячена тим, хто щодня захищає Україну, рятує життя та протистоїть ворогу. У виданні зібрано 38 історій нацгвардійців, поліцейських, прикордонників та рятувальників.

Попереду - знайомство з кожним із них. Відтепер ці історії житимуть не лише на сторінках книги. Міністерство внутрішніх справ України розпочинає серію публікацій про героїв, чиї історії увійшли до книги. 

Це вже четверте видання серії історії героїв Міністерства внутрішніх справ. На його сторінках - розповіді про мужність та професійність тих, хто продовжує виконувати службові й бойові завдання, а також тих, хто, на жаль, не повернувся зі служби, але назавжди залишиться в строю.

Кожна історія - окрема доля, подвиг і свідчення незламності українців, які у найскладніших умовах продовжують захищати державу та її громадян.

Окремий розділ видання - «Чотири роки війни у фото». У ньому задокументовано важливі проєкти та події системи МВС, а також щоденну роботу її підрозділів: нацгвардійців, поліцейських, прикордонників та рятувальників.

Видання послідовно документує спротив українців, професіоналізм та людяність тих, хто стоїть на захисті держави.

Проєкт реалізовано Департаментом комунікації МВС України спільно з комунікаційними підрозділами центральних органів виконавчої влади системи МВС, видавець: ДП “ІНФОТЕХ”.

Нагадаємо, торік у Києві Міністерство внутрішніх справ України презентувало книгу «Герої. Третій рік повномасштабної війни», присвячену воїнам системи МВС та рятувальникам.

Історії, зібрані у новому виданні - це нагадування про ціну свободи, це пам’ять про людей, що стали на захист України. Це пам’ять, яку ми зобов’язані зберегти й передати майбутнім поколінням. Деякі імена назавжди залишаться на сторінках цієї книги та у нашій пам’яті.

Дякуємо кожному і кожній, хто захищає Україну та рятує життя.

Перша історія про підполковника, командира батальйону спеціального призначення «Донбас» 18-ї Слов’янської бригади 2-го корпусу «Хартія» Національної гвардії України, Героя України Миколу Шевчука.

Він не командує з тилу. Його голос звучить у навушниках тоді, коли ворог уже близько. Його рішення приймаються в секунди - між вибухом і тишею. Його присутність на позиціях означає лише одне: батальйон вистоїть. Підполковник Микола Шевчук на війні з 2014 року. Але справжнім командиром, як він зізнається, став саме тут - у повномасштабній війні, де ціна помилки вимірюється людським життям, а довіра - міцніша за броню.

Шлях до війни

Микола Шевчук (Скіф) народився 18 березня 1990 року в селі Яцьковичі Рівненської області. Невдовзі родина переїхала на Полтавщину. Там він зростав, формувався і, зрештою, обрав шлях служіння державі. З 2014 року Микола Шевчук брав участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних сил у складі 18-ї Слов’янської бригади Національної гвардії України (на той час це - 15-й Слов’янський полк). За його плечима - досвід, про який не читають у підручниках, і війна.

Лише на цій війні я став дійсно військовим

З перших днів повномасштабного вторгнення Микола Шевчук брав безпосередню участь у плануванні та виконанні бойових завдань у районах Рубіжного, Сіверськодонецька, Лисичанська, Сиротиного, Воронового, Метьолкіного, Кремінної, Кузьминого, Шипилівки Луганської області, Волохового Яру, Балаклеї, Куп’янська, Ізюма Харківської області, Богородичного, Зарічного, Ямполя, Озерного, Діброви, Майорська, Тернів Донецької області. Його підрозділ виконував завдання з виявлення та знищення живої сили й техніки противника.

Найбільше Скіфу закарбувався в памʼяті початок війни. Тоді багато хто був наляканий, але, проте, люди зібралися і взяли зброю до рук. Це стосується і його підрозділу також. Офіцер додає, що люди встали на захист Батьківщини, незважаючи на свої військові чи цивільні посади, на свій бойовий досвід чи його відсутність.

Часів Яр. Операція з утримання позицій

З 10 квітня 2024 року батальйон спеціального призначення «Донбас», який нині очолює підполковник Микола Шевчук, боронить Часів Яр. Бої жорстокі та виснажливі. Восени 2024 року під час ворожого штурму саме Шевчук командував операцією з утримання позицій. Він грамотно, фахово спланував розміщення вогневих засобів, організував роботу зведеної групи снайперів, завчасно підготував і розставив мінні та інженерні загородження. Результат - зафіксовані втрати противника. 

Командир – відповідальність за кожного

Упродовж кількох місяців командир батальйону Микола Шевчук координував дії підлеглих поблизу Часового Яру, даючи команди на зміну вогню та пересування, знищуючи ворога на підступах і не дозволяючи йому закріпитися. Для Скіфа командування - це насамперед відповідальність перед людьми й їхніми родинами, відповідальність за успіхи підлеглих і за їхні помилки. Це вміння вибудовувати довіру так, щоб у найтемніші моменти війни спільна справа об’єднувала підрозділ, а не роз’єднувала його зсередини. У часи, коли доводиться ухвалювати складні й болючі рішення, саме взаємна довіра між командиром і солдатами стає тим фундаментом, який дає змогу вистояти й виконати бойове завдання.

Той, хто йде першим

Побратими кажуть, що присутність командира підрозділі, він постійно підіймав моральний дух.

Під час одного зі штурмів Микола Шевчук прийняв рішення про контратаку. Він особисто коригував мінометний вогонь, використовуючи димові гранати для прикриття своїх бійців. Того дня захисники знищили взвод окупантів, одну броньовану машину та взяли в полон одного загарбника.

Один із військовослужбовців згадує, що завдяки тому, що підполковник Шевчук був з воїнами в окопах і разом з ними вступав у бій. Він вчасно реагував та змінював хід дій, аби виграти час, маневруючи незначною кількістю підрозділу, та “давати по зубах” противнику.

Бої в місті

На початку зими бої точилися вже безпосередньо в місті. Командир неодноразово заходив у Часів Яр разом із підрозділом, організовуючи відбиття наступу в умовах чисельної переваги противника. Під час одного з боїв Шевчук розділив групу, змусивши ворога бачити лише одну частину підрозділу, тоді як інша зайшла з флангу. Бій тривав майже дві години. За цей час знищили не лише ворога, а й дві БМП. Одну підбив побратим, іншу - комбат. 

Витримати. Евакуювати. Залишитися

Попри надскладні умови, нестачу боєкомплекту та постійну загрозу життю, батальйон вистояв. У тих боях були втрати. Микола Шевчук організував евакуацію тяжкопоранених, а сам залишився з підрозділом на позиціях до ранку, подаючи особистий приклад мужності та відповідальності офіцера.

Цифри, за якими – життя

З квітня 2024 року по лютий 2025 року батальйон «Донбас» під керівництвом Миколи Шевчука: ліквідовував та брав у полон ворога, знищував техніку, серед якої танк Т-64, БМП-2 та система “Солнцепьок”, а також ліквідовував FPV-дрони та БПЛА різних типів.

Лідери з’являються там, де час дорівнює життю

Офіцер каже, що все залежить від того, хто стоїть поруч з тобою.У його батальйоні пліч-о-пліч стоять справжні воїни - люди, які не чекають, що перемога сама прийде до рук. Вони її наближають самі: своїм розумом і хистом, а інколи віддаючи за це своє життя.Саме в таких умовах, впевнений командир, де час дорівнює життю, зʼявляються лідери.

Офіцер. Командир. Людина.

Історія підполковника Миколи Шевчука - не про одну нагороду і не про одну операцію. Вона про командира, який залишається з бійцями тоді, коли найважче. Про лідера, який бере на себе відповідальність не лише за рішення, а й за життя. Про офіцера, для якого фронт - це не лінія на мапі, а насамперед - люди поруч. 

Війна триває. Батальйон «Донбас» знову і знову виходить на позиції. Бо доки такі командири стоять у строю, Україна має не лише захисників - вона має майбутнє.

Герой України

1 серпня 2025 року Указом Президента України Миколі Шевчуку присвоєно звання Герой України - за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Департамент комунікації МВС