Мораторії воєнного часу: шляхи виходу з кризи

Проблема невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство (установа, організація) на сьогодні залишається найбільш масштабною в Україні. Міністерство юстиції ще у 2021 році дослідило проблему мораторіїв на застосування судових процедур банкрутства та підготувало пропозиції щодо зняття мораторіїв, які ускладнюють виконання судових рішень, здійснення моніторингу мораторіїв з метою визначення їх регуляторного впливу на вирішення наявних проблем та на діяльність і права інших осіб.

Так, за результатами аналізу було виявлено, що 23 із 50 найбільших українських підприємств-боржників перебувають у процедурі банкрутства. Однак найбільші корпоративні боржники не перебувають у стадії банкрутства через так звані галузеві мораторії. Наприклад, «Укроборонпром», «Укрспирт», «Хліб України», «Укрзалізниця» тощо.

Окрім цього понад 3000 державних підприємств в Україні захищені так званими несекторальними мораторіями як від примусового виконання, так і від банкрутства (що пов’язано з приватизацією). З них лише «Укроборонпром» має право вступати в реструктуризацію у процедурі банкрутства.

«Фактично, мораторій — це легітимована законом можливість для боржника не виконувати свої зобов’язання повністю або частково. Причини запровадження мораторіїв – начебто для підтримки суб’єктів-боржників, які мають певну суспільну цінність, з міркувань захисту економічної безпеки держави. Однак, аналіз, проведений Міністерством юстиції, виявив неефективність запровадження мораторіїв», — про це розповів директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Мін'юсту Олександр Олійник під час ХІ Міжнародного судово-експертного форуму, організованого виданням «Юридична практика».

Як приклад він навів мораторій щодо вугледобувних підприємств, який набув чинності у травні 2017 року, встановлювався тимчасово, обґрунтовувався кризовим виробничим та фінансово-економічним станом вугільної промисловості України. Головною метою мораторію було забезпечення стабілізації роботи державних вугільних підприємств на перехідний період, що мало надати, на думку автора закону, необхідний час Міненерговугіллю підготувати державні шахти до приватизації, модернізувати наявний фонд для їх виходу на самоокупність. Для цього було призупинено банкрутство і блокування рахунків державних вугільних підприємств на період до 1 січня 2019 року. Проте, у подальшому термін дії мораторію було продовжено до 1 січня 2022 року, а його необхідність законодавець обґрунтував тим, що поставлених стратегічних цілей, виконання яких мав забезпечити встановлений мораторій, не було досягнуто. Цей же мораторій було іще продовжено до 1 січня 2024 року. При цьому у пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що хронічне невиділення необхідного рівня бюджетних коштів для технічного переоснащення та з урахуванням значного зносу основних фондів призвело за останні 6 років до зменшення рівня вуглевидобутку у 2,3 рази.

Таким чином, показники діяльності шахт демонструють, що мораторій не впливає на вирішення проблем їхнього функціонування, криза в галузі тільки посилюється, а держава не має можливості їх підтримувати.

«При запровадженні цього мораторію не було приділено належної уваги розробленню альтернативних варіантів врегулювання ситуації, — зазначтв Олександр Олійник. — А за наявності вищезазначених проблем функціонування вугледобувних підприємств продовження терміну дії мораторію не є ефективним способом відновлення їх платоспроможності та порушує права і законні інтереси кредиторів».

Згідно зі статистичними даними, зібраними органами ДВС за 2020 рік, по більш ніж 62 тисячам виконавчих документів на суму близько 145 мільярдів гривень примусове виконання було ускладнено чи унеможливлено через мораторії.

«Мораторії не слугують своїй первісній меті ‒ захисту інтересів держави. Адже мораторії не вирішують основну проблему – проблему відсутності належного фінансування діяльності підприємств. Вони радше обтяжують державу новими боргами та ускладнюють ситуацію, аніж забезпечують практичне здійснення рішення», — акцентував Олександр Олійник.

Які ж шляхи вирішення ситуації, що склалася?

Скасування мораторіїв, за словами директора Директорату правосуддя та кримінальної юстиції, має відбуватися шляхом ухвалення одного загального закону, який має визначити необхідні заходи для зняття кожного конкретного мораторію. Втім зняття мораторіїв не повинно означати одномоментного припинення дії усіх законодавчих актів, якими запроваджувалися обмеження/заборони.

Для визначення оптимальної послідовності законодавчих змін щодо зняття мораторіїв представники Мін'юсту пропонують: