Поранення, окупація та закордонний паспорт для втілення найбажанішої мрії - обійняти онука на весіллі

Любов Петрівна, 1946 року народження, пережила те, що важко навіть уявити. Окупація Херсонщини, важке поранення, довгі місяці боротьби за життя — усе це стало частиною її долі. Сьогодні вона знову вчиться ходити, щодня роблячи маленькі, але такі важливі кроки до одужання у реабілітаційному центрі.

Попри біль і втрати, її серце залишається сповненим любові до рідних. Особливо зворушливою стала новина про онука, який, навчаючись за кордоном, зустрів своє кохання і вирішив одружитися. Почувши цю радісну звістку, Любов Петрівна сказала: «Треба зробити закордонний паспорт!» — адже її найбільше бажання зараз бути поруч із онуком у найважливіший день його життя, обійняти молодят і розділити їхнє щастя.

Історія Любові Петрівни — це не лише приклад незламності, а й нагадування про важливість безбар’єрності. Для людини, яка пережила поранення і знову вчиться ходити, кожен пандус, кожен ліфт, кожна доступна послуга — це не просто зручність, а можливість жити повноцінно.

Її бажання отримати закордонний паспорт і поїхати на весілля онука — це приклад того, що держава має бути поруч із кожним громадянином, створюючи умови, де фізичні бар’єри не стають перепоною для здійснення мрій.

Попереду на Любов Петрівну чекає ще чимало кроків на шляху до одужання. І хочеться вірити, що зовсім скоро серед них буде найважливіший — крок назустріч онуку, щоб особисто благословити його нову родину.

Любов Петрівна доводить: поки є мрія, заради якої хочеться жити, завжди знайдуться сили рухатися вперед. А безбар’єрність робить цей рух можливим для кожного — незалежно від віку, стану здоров’я чи обставин.

Більш детальна інформація щодо роботи підрозділів ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за посиланням.

Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області