Повернувся під обстріл, щоб врятувати побратимів: історія майора НГУ Ігоря Мельника
У книзі «Четвертий рік повномасштабної війни. Історії героїв Міністерства внутрішніх справ» зібрано 38 історій військовослужбовців, поліцейських, прикордонників і рятувальників, які щодня виконують службові завдання в умовах війни.
Це розповіді про мужність, професіоналізм і відповідальність тих, хто працює приймаючи рішення у найскладніші моменти. Ми продовжуємо знайомити вас із героями книги та розповідати про їхній бойовий шлях.
Сьогодні – історія Ігоря Мельника, майора Національної гвардії України, заступника командира дивізіону з озброєння та техніки бригади «Буревій». Він пройшов шлях від піхотинця до артилериста, брав участь у боях на Донеччині, Луганщині та Харківщині, а під час одного з бойових виїздів, попри обстріл, повернувся за пораненими побратимами та допоміг евакуювати їх із небезпечної зони.
Він прокинувся не від будильника – від вибухів. Ще кілька годин тому це був звичайний дім, звичайний ранок, а за мить – тривога, збір… Війна. З перших днів повномасштабного вторгнення офіцер опинився там, де вирішується головне: чи встоїть оборона, чи встигнуть вивезти поранених, чи вистачить вогню, аби зупинити ворога. Його шлях – це шлях людини, яка пройшла піхоту, артилерію й найважчі рішення під вогнем, коли ціна кожної помилки вимірюється життями.
Ігор Мельник – житомирянин. Після закінчення школи, юний Ігор вступив до агротехнічного коледжу. 2010 року його призвали на строкову службу до військової частини в Миколаєві. Повернувшись додому після демобілізації, Ігор вирішив пов’язати своє життя з військовою службою та підписав контракт у Національній гвардії України.
З 2014 року він брав участь в АТО та ООС, воював на Донеччині й Луганщині. Паралельно зі службою здобув вищу освіту – заочно закінчив Державний університет «Житомирська політехніка».
На початку повномасштабного вторгнення Ігор служив командиром стрілецького взводу у званні молодшого лейтенанта. Вранці 24 лютого 2022 року він був удома, коли почув перші вибухи – російські ракети вже наносили удари по військовому аеродрому в Озерному. Так для нього почався новий життєвий етап під назвою “Війна”...
З часом Ігор став командиром роти. На початку 2023 року він долучився до артилерійського дивізіону бригади «Буревій», де обійняв посаду командира батареї самохідних артилерійських установок. Перехід з піхоти до артилерії став для нього новим професійним викликом.
На думку Ігоря, сила та збройні якості гармати полягають у розрахунку. Залежно від типу гармати це може бути чотири, пʼять і навіть шість чоловік.
Восени 2024 року під час наступу ворога на Купʼянському напрямку Ігор Мельник перебував на бойовому чергуванні на вогневій позиції, керуючи вогнем 122-мм самохідної гармати 2С1 «Гвоздика».
Під чітким керівництвом Ігоря Мельника та завдяки злагодженій роботі з розрахунками, що були на вогневих позиціях у районі ведення бойових дій, підрозділи «Буревію» розбили штурмову групу противника з пʼяти осіб, а також прямим влучанням знищили бронетранспортер МТ-ЛБ та шістьох окупантів. Унаслідок численних втрат противник був змушений припинити активні наступальні дії.
Під час виконання завдань разом із підрозділом він вперше зіткнувся з активним застосуванням FPV-дронів противника.
Одним із найскладніших епізодів бойового шляху героя стала евакуація поранених побратимів після ураження бронеавтомобіля «Ланцетом» під час руху переправою через річку Оскіл. У жовтні 2025 року Ігор їхав на бойове чергування зі зміною медеваку з військовослужбовцями танкового підрозділу.
Унаслідок вибуху були тяжко поранені водій бронемашини (ампутація обох кистей) і танкіст, який був на пасажирському місці біля водія (подальша ампутація обох ніг), інші пʼять пасажирів отримали тяжкі контузії та акубаротравми.
Майор Мельник як старший офіцер зберігав холодний розум, керував евакуацією постраждалих з небезпечної зони, брав участь у наданні допомоги тяжким пораненим з ампутаціям, чим вдалося зупинити масивну кровотечу в обох поранених.
Майору довелось приймати важкі та важливі рішення – спочатку треба було вивести тих, хто просто контужений, хто може втратити орієнтацію в просторі. Ігорю вдалось довести до укриття Збройних Сил, розташованого неподалік, частину групи. Але обстріл заважав евакуації водія й пораненого танкіста, відходу бойового медика та ще одного військовослужбовця танкового підрозділу, який опікувався пораненим побратимом.
Після того, як дістали з машини пораненого танкіста і його було переміщено до укриття водія, а також відійшли інші, майор помітив, що зник бойовий медик.
Після того, як майор довів до укриття бойового медика, він побачив, що того самого пораненого танкіста немає в укритті. Його побратими повідомили, що надали йому першу домедичну допомогу, але не змогли витягнути й сховали. На той момент частину поранених уже евакуювали до стабілізаційного пункту і, незважаючи на те, що обстріл не зупинявся, Ігор з водієм медеваку поїхали рятувати танкіста.
У сучасній війні артилерист – це не просто військова спеціальність. Там, де працює злагоджений артилерійський розрахунок, війна набуває іншої логіки – логіки точності, взаємодії й холодного розрахунку. І доки артилеристи тримають свій ритм, оборона залишається живою.
За сумлінне виконання службових обов’язків, відданість військовій присязі та українському народові, зразкове виконання бойових завдань, особисту мужність і героїзм, виявлені під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, майор Мельник Ігор Ростиславович має такі нагороди:
Відзнака Президента України «За оборону України»;
Орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Департамент комунікації МВС