Сильна, ніжна, незламна: історія рятувальниці Інни Жельчик

Історія помічника начальника Головного управління з питань ветеранської політики ГУ ДСНС України у м. Києві Інни Жельчик увійшла до книги «Четвертий рік повномасштабної війни. Історії героїв Міністерства внутрішніх справ». Це видання - про людей, які щодня, попри небезпеку, втому та біль війни, залишаються на своєму місці й продовжують виконувати свій обов’язок заради інших. Історія Інни – ще одне нагадування про силу, мужність і відданість працівників системи МВС, які поруч із людьми у найскладніші моменти та своєю щоденною працею наближають нашу перемогу. Адже за кожною такою історією - не просто професія, а людина, її вибір, стійкість і незламність.

Місія правди серед руїн

Інна Жельчик - дівчина, що відкриває світові справжню правду: про війну, про рятувальників, про людей, які щодня стоять на межі небезпеки. У своїй професії Інна - голос служби порятунку. І майже 17 років вона залишається частиною ДСНС України, яку майор служби цивільного захисту називає не роботою, а другою родиною.

Майор Жельчик належить до тих людей, які ніколи не стоять осторонь. Її робота - завжди бути поруч із рятувальниками: там, де ще пахне димом, де стіни тріскають від ударів, де земля досі тремтить після обстрілів.

Слова Інни - не просто емоції, а внутрішній кодекс честі, який визначає кожен її крок.

Шлях, що почався з родинного прикладу

Ще з дитинства Інна захоплювалася мужністю свого дядька-рятувальника. Його історії про складні виїзди, про людські життя, які можна врятувати завдяки вмінню й холодній голові, стали тим вогнем, що запалив у душі дівчинки бажання служити.

Після школи юна Інна без вагань вступила до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. А відразу після випуску розпочала службу у пресцентрі ДСНС Києва - місці, де перетинаються професійність, емпатія та готовність діяти в найскладніших умовах.

Бути там, де найважче

Робота у пресслужбі - це не тільки тексти, соціальні мережі чи офіційні заяви. Це бути в епіцентрі подій. Це бачити за лаштунками те, що більшість людей ніколи не побачать і не кожний здатний витримати.

Інна не просто документує трагедію - вона пропускає її через себе. Її фото, відео та тексти не лише передають інформацію, а й зберігають голоси тих, які світ має чути й пам’ятати. 

Робота комунікаційників, як і всіх екстрених служб, - на межі психологічної витривалості. Втім саме жінки у ДСНС часто стають тими, хто здатний через співпереживання й тактовність донести найважчі історії точно, виважено й по-людськи. 

Подвиг 2023-го

Одним із найважчих випробувань у професійному житті Інни став травень 2023 року. Того дня росіяни атакували Голосіївський район столиці. Пожежа миттєво охопила верхні поверхи 24-поверхівки. Ситуація була критичною: густий дим, вибиті вікна, розпач і крики людей, які не могли спуститися самостійно.

Цей день закарбувався в її пам’яті назавжди - як суміш болю, адреналіну й неймовірної відповідальності.

Ніч, яку Київ запам’ятає назавжди

Та, мабуть, найстрашнішою залишиться ніч проти 6 червня 2025 року. Київ пережив потужну комбіновану атаку БпЛА та балістичних ракет. Рятувальники працювали на десятках локацій одночасно: рятували людей з-під завалів, гасили пожежі, розбирали небезпечні конструкції.

Інна була серед них - як завжди, поряд. У момент, коли здавалося, що оперативна фаза майже завершена, сталося повторне влучання. Ворожий удар накрив групу рятувальників. Того дня загинули троє побратимів комунікаційниці. Ще 32 людини постраждали. Серед них - 14 рятувальників, включно з Інною. Удар був сильним, але не зміг зламати її дух.

Символом стійкості

За відвагу та самовідданість 2022 року Інну Жельчик внесено до Дошки пошани. Її нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України». А 2025 року мужня Інна отримала медаль «Захиснику Вітчизни». Для неї ці нагороди - не про славу, а про пам’ять. Про тих, хто стояв поруч. Про кожного рятувальника, для кого служба - поклик серця.

Сила, яка тримає систему

Інна - одна з тих жінок, що змінюють уявлення про службу цивільного захисту. Сьогодні жінки в ДСНС не просто працюють. Вони формують нову уяву і створюють іншу якість професії. У найважчі хвилини відважні героїні служби порятунку стоять пліч-о-пліч  із чоловіками й гасять пожежі, проводять евакуації, рятують дітей, працюють під обстрілами, надають психологічну підтримку людям.

Жінки ДСНС - це делікатність у поєднанні з незламністю. Це вміння донести гірку правду світу, але так, щоб у цій правді залишалося місце для надії. Це здатність тримати інформаційний фронт, який є не менш важливим, ніж фізичний. Інна своїм прикладом показує: рятувальниця - це про надлюдську стійкість.

Підтримка та натхнення

Уже майже пів року Інна проходить лікування й реабілітацію після важкого поранення. Щоденний біль, фізіотерапія, тренування, відновлення - все це вимагає колосальної сили волі. Але Інна вміє знаходити внутрішні ресурси. Вона читає. Жінка каже, що книги повертають їй відчуття гармонії після важких днів. Вони допомагають зібрати думки, відволіктися, відновити душевну рівновагу. А найбільше натхнення їй дарує маленький син - світлий промінчик, заради якого вона живе, бореться і мріє.

Мрії, які обов’язково здійсняться

І в цій мрії - вся Інна: сильна, ніжна, незламна.

Обличчя незламності

Інна Жельчик - рятувальниця, мама і жінка, яка щодня доводить, що незламність має жіноче обличчя. Її історія - це історія сучасної України, де жінки стають на frontline рятувальної служби, тримають інформаційний щит і психологічну підтримку, не бояться йти туди, куди інші не зможуть.

Шлях Інни - це приклад того, що мужність і жіночність не суперечать одна одній. Вони доповнюють. Вони рятують.

Нагороди

Департамент комунікації МВС