1000 днів війни: надаємо воїнам адмінпослуги на Київщині, дякуючи їм за відвагу

Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну кількість звернень військових щодо оформлення та поновлення пошкоджених документів суттєво збільшилася. Співробітники відділів приймають таких відвідувачів поза чергою, знаходять індивідуальний підхід та оперативно надають адміністративні послуги. 

Під час одного такого візиту до міграційної служби військовий поділився спогадами про історію свого полону. Пан Віктор опинився в Оленівці ще до теракту проти полонених. Він розповів, що полонених тримали в бараках навмання.

Військовий згадує, що умови були погані: «Якщо у мене, як у 300-го, було щось типу ліжка, то хлопці, які не були поранені, спали на підлозі. Їжа була дуже погана».

Пан Віктор розповів, що в них у кімнаті було шість осіб. Але це були «круті» умови, оскільки вони були тяжкі 300-ті – ті, хто не міг сам пересуватися. А так хлопці жили по дві сотні осіб у бараці всі разом.

Чоловік пригадує, як одного дня до деяких бараків, де жили «азовці», прийшли росіяни зі списками й почали називати прізвища: «Звідки ті списки, чому саме ті прізвища – ніхто не знав. Назвали прізвища, тих людей заселили до окремого барака та в той самий день вночі там стався підрив. Ми чули крики. Але подумали, що це прильот на зону по росіянах».

Наступного дня, коли полонені дізналися, що це був підрив, внаслідок якого було багато загиблих й поранених полонених, Вікторові стало страшно, також було дуже шкода хлопців. Він додав, що українські медики, які також були в полоні, надавали хлопцям медичну допомогу.

Співробітники подякували захисникові за невтомну працю та непохитну відвагу, яка є найбільшим скарбом для нашого народу.

Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області