Кримінологічно-психологічний портрет засудженого колаборанта: фахівці Пенітенціарної академії України презентували дослідження

У Києві науковці Пенітенціарної академії спільно з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими презентували результати науково-практичного дослідження, яке містить комплексний аналіз кримінологічних та психологічних характеристик осіб, засуджених за колабораційну діяльність і злочини проти основ національної безпеки України.

Дослідження «Кримінологічний та психологічний портрет засудженого колаборанта», виконане Пенітенціарною академією України, базується на офіційних даних Державної кримінально-виконавчої служби, Офісу Генерального прокурора, а також на емпіричному матеріалі: системі формалізованих і відкритих опитувань та інтерв’ю із засудженими за злочини, пов’язані з колабораційною діяльністю.

Дослідники проаналізували 100 анкет засуджених колаборантів — 50 чоловіків і 50 жінок, 30 особових справ, провели 20 деталізованих інтерв’ю, а також додаткові відкриті джерела та контрольну групу з 50 громадян України.

Соціально-демографічні характеристики засуджених

Станом на травень 2025 року в місцях позбавлення волі перебували 579 осіб, засуджених за статтями, пов'язаними з колабораційною діяльністю. 72% з них, за даними авторів дослідження, становлять чоловіки, 28% — жінки. Середній вік засуджених чоловіків — близько 42-43 років, жінок — 46-47 років.

Понад 82% засуджених колаборантів не мають вищої освіти, близько 70% з них до моменту скоєння злочину офіційно не працювали.

Найбільше опитаних родом із Запорізької (23%), Харківської (20,1%) та Херсонської областей (9,8%). Однак автори дослідження наголошують: колабораціонізм не має чіткої регіональної «прописки».

«Наше дослідження руйнує один із найпоширеніших міфів цієї війни — ніби колабораціонізм є виключно проблемою окремих регіонів України. Емпіричні дані свідчать, що колабораційна діяльність має загальнонаціональний характер», — підкреслив головний науковий співробітник НДЦ ПАУ Олександр Ткаченко.

Ще одна важлива деталь: 90% учасників дослідження формально ідентифікують себе українцями, але український паспорт для них не означає громадянської відповідальності чи лояльності до держави.

Причини співпраці з ворогом

Дослідники виділили кілька типових мотивів, які штовхають людей на співпрацю з ворогом. Так, у частини засуджених домінували проросійські переконання. Вони свідомо підтримували російську агресію, не визнавали легітимності української влади та сприймали росію як «альтернативний центр сили».

Інша частина виходила з прагматичних міркувань: гроші, посада, доступ до ресурсів, бажання вижити або зберегти вплив. Для них колаборація часто виглядала не як зрада, а як «робота», «пристосування» або «спосіб прогодувати сім’ю».

Психологи виділили чотири групи засуджених:

1. Ідейні колаборанти — відкрито підтримували росію і вважали свої дії правильними.2. «Неусвідомлені» колаборанти — переважно жінки, які пояснювали свої дії нерозумінням правових наслідків.3. Ті, хто не визнає провини — перекладають відповідальність на інших або на обставини.4. Пристосуванці — пояснюють співпрацю з ворогом фінансовими проблемами, виживанням або побутовими труднощами.

Один із ключових психологічних висновків: у більшості досліджених не виявили глибоких психічних травм, які могли б пояснити колаборацію. Натомість йдеться про деформацію громадянської ідентичності, низьку критичність, слабкий самоконтроль і звичку перекладати відповідальність на зовнішні обставини.

Практичне значення результатів дослідження

Голова Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрія Юсов зауважив, що дослідження дозволяє глибше аналізувати соціально-психологічний профіль засуджених, які беруть участь в обмінних механізмах, зокрема їхню мотивацію, рівень готовності до виїзду до РФ та чинники, що впливають на прийняття такого рішення.

Отримані в результаті дослідження дані мають важливе значення для органів та установ виконання покарань Міністерства юстиції України. Із засудженими колаборантами, наголошують автори дослідження, потрібно працювати за спеціальними психокорекційними програмами. Для ідейних колаборантів потрібні одні методи. Для пристосуванців — інші. Для тих, хто не усвідомлює власної відповідальності, — окрема робота.

У Департаменті з питань виконання кримінальних покарань Мін’юсту вже створено робочу групу, яка розробляє програми для цієї категорії засуджених з урахуванням їхніх особливостей.

«Колаборанти не отримають автоматичної репатріації після війни. Попереду в них — понад десять років позбавлення волі, і це величезний виклик для української пенітенціарної системи та усього суспільства. Мета нашого дослідження — допомогти створити дієві програми ресоціалізації для тих із них, хто захоче жити в Україні, а не їхати до росії», — резюмував керівник науково-дослідного центру ПАУ Андрій Галай.

Підпишись на наш Телеграм