Мешканці глибин: краса і небезпека

Для багатьох з нас найстрашнішими з риб є акули, але крім них у водоймах живуть і не менш небезпечні риби. Особливо ті, які своєю екзотичною красою та невеликими розмірами, не дають підстав для хвилювання. Зокрема, отруйні риби, небезпечні не тільки в своєму середовищі, а й загрозливі навіть вже у тарілці.

Найчарівнішою зі списку риб цієї категорії вважають рибу-хірурга. Однак ця плоска 40-сантиметрова красуня, мешканка тропічних і субтропічних вод Індо-Тихоокеанського регіону, має при собі подібні скальпелю отруйні леза-шипи. Риба не хижа і користується своєю «зброєю» лише за потребою, зокрема у разі бажання людини торкнутися до неї. До речі, є популярною мешканкою океанаріумів.

Крилатка або риба-зебра, що мешкає у коралових рифах Індійського та Тихого океанів теж має яскраве забарвлення, що нагадує зебру. Саме на гарних плавцях, які майорять як крила, знаходяться отруйні голки. При уколі хоча б однієї з них можуть виникати судоми, порушуватися робота серця або навіть виникати гангрена. Спізніле звернення за допомогою може призвести навіть до смерті.

На відміну від риби-зебри інший представник «отруйної команди» далекий від уявлень про красу та естетику. Зустріти рибу-жабу можна у прибережних водах Південної та Центральної Америки. Головна «зброя» невеликої, до 35 см у довжину, риби знаходиться в спинному плавнику, де причаїлися кілька шпильок з небезпечною речовиною. Передумов бути ужаленим рибою-жабою у людини небагато, але у разі контакту, не варто впадати в паніку. Хоч відчуття від нього і вкрай неприємні, але все ж отрута риби-жаби несмертельна.

А однією з найотруйніших риб у світі є бородавчатка, або риба-камінь – морський хижак розміром 35-50 см, з отруйними шпильками на спині. Шкіра у неї м'яка і покрита бородавчастими виступами від яскраво-червоного до темно-бурого кольору. Мешкає в коралових рифах Індійського та Тихого океанів. Шанси зустрітися з нею є й на пляжах Шарм-ель-Шейху, Хургади чи Дахаба. При контакті бородавчатка піднімає гострі та міцні колючки спинного плавця, які легко протикають навіть взуття людини. Отрута викликає сильний біль, шок, параліч і призводить до відмирання тканин. Для людини велика доза отрути цієї риби може бути смертельна.

Мабуть найвідомішим учасником небезпечного списку є риба-фугу, розміром із середній огірок, що плаває вперед хвостом біля берегів Японії. Вигляд витрішкуватої колючої кулі, що є єдиним її зовнішнім захистом, фугу приймає тільки у разі небезпеки. Та практично всі її нутрощі наповнені тетродоксином, смертельною дозою якого для людини є всього 1 мг. У Японії фугу – визнаний делікатес, а кухареві для приготування з неї страв потрібна ліцензія.

Серед топових представників підводного світу з отруйними властивостями є й мешканці Чорноморського регіону. Зокрема, морський дракончик, що живе на мілководних ділянках Чорного і Середземного морів, нагадує велику кільку довжиною 30 см, розфарбовану незвичайними візерунками. Через вміле маскування на нього можна випадково наступити і отримати з шипів у спинному плавнику і зябрах отруту, що призводить до різкого пекучого болю, набряку та судом. Щоб уникнути тяжких наслідків, першу допомогу необхідно надати протягом 10 хвилин.

Акули катран, що живуть по всьому океанічному простору, в тому числі і у чорноморських водах, не підходять під стереотипні уявлення про акул. І хоч ця невелика риба, довжиною близько метра, ніколи не нападе на людину першою, вона теж невипадкова у небезпечному списку. Виловлюючи її, можна поранитися шипами з отруйними залозами на спинних плавцях і отримати сильний опік, та отрута катрана не смертельна.

Ще одним небезпечним жителем океанічних тропіків, а також і Чорного моря, є скат-хвостокол, який більшу частину життя проводить на дні і має звичку зариватися в пісок для маскування. Наступивши на неї з необережності можна отримати отруту з шипа, що знаходиться у хвості. Проте використовує свою зброю скат лише для оборони, а отрута не становить смертельної небезпеки.

Жителям причорноморського регіону відома і ще одна риба з унікальною зовнішністю та «гострим на дотик» характером – скорпена або морський йорж. Строкате забарвлення скорпени в тисячах варіантів вражає уяву. Як і її багатий отруйний арсенал з розташованих по периметру тільця близько 20 небезпечних шпильок. Завдяки вмілому маскуванню рибу можна не помітити і випадково торкнутися. Отрута її не смертельна, але больовий шок, знижений тиск і оніміння постраждалому на кілька днів забезпечені.

Завершує топову десятку риб з «непростим характером» інімікус – мала коралова рибка, що мешкає в тропічних водах, та може становити значну небезпеку для людини. Головна її зброя (шипи з отруйною речовиною) ховається у спинних плавцях. Укол цієї рибки прирівнюють до укусу гадюки і головне тут – вчасно надана допомога. До речі, в Японії інімікусів відловлюють і теж використовують як делікатес.

Незважаючи на турботу природи про особливий самозахист певних видів водних мешканців, вони, як й інші, незахищені від техногенного впливу і потребують уваги до збереження середовища їх існування. Людству дуже важливо не втратити цю розмаїтість унікальностей.