Обережно! Недоказова реабілітація: гідроколонотерапія

Коли здається, що апаратні методи вже не здатні здивувати, знаходяться винаходи, від згадки про які може посивіти навіть студент-першокурсник будь-якого медичного університету країни. На цей раз, мова про процедуру з жахаючою назвою та принципом дії — гідроколонотерапію. В це складно повірити, але дехто досі продовжує її  використовувати під час лікування чи у процесі реабілітації. 

Гідроколонотерапія — це очищення товстого кишківника за допомогою спеціального апарату, трубка якого вводиться у пряму кишку. Через неї подається від 20 до 60 літрів води. Інколи до рідини додають суміш вітамінів, трав чи певних медикаментів. «Справжні гуру» проводять цю процедуру навіть із застосуванням кави. Після — введена суміш виходить природним шляхом.

Сама процедура має дуже давню історію. Одними з перших її почали використовувати давні греки та єгиптяни. Проте цей метод так і лишився б в анналах історії, якби не почесний член петербурзької академії наук Ілля Мечников. Він наприкінці 19 століття працював над темою «Аутоінтоксикація». У своїх дослідженнях науковець дійшов висновку, що організм отруюється через токсини, які виділяються від розпаду харчових продуктів у товстому кишківнику. 

Але ще у 1919 році ця теорія була повністю спростована. Про це, зокрема, згадують у своєму систематичному аналізі від 2009 року Рубен Ді Акоста (Ruben D Acosta) та Брукс Ді Кеш (Brooks D Cash). В статті «Клінічні ефекти очищення товстої кишки для загального здоров’я» дослідники дійшли висновку, що не існує надійних контрольованих випробувань, які б підтверджували дієвість відповідної практики. Результат виявився зворотним — вони виявили численні випадки та серії випадків, які описують несприятливі наслідки такого очищення товстої кишки.

Навіть управління з продовольства й медикаментів США (FDA) випустило кілька листів із попередженнями виробників і постачальників обладнання для гідротерапії товстої кишки про неправдиві заяви щодо їхньої ефективності. Вони також наголосили на проблемах безпеки та порушеннях контролю якості такої продукції.

Практика гідроколонотерапії для покращення загального здоров’я чи лікування не підтримується в жодній науковій медичній літературі та не може бути рекомендована за жодних обставин. 

Адже ризиків при проведенні цієї процедури — безліч. Ось лише деякі з них:

Гідроколонотерапія – не панацея, не допоміжний метод при лікуванні чи реабілітації пацієнтів, не косметологічне ноу-хау. Це недоведений, небезпечний метод із плеядою несприятливих наслідків для здоров’я та гаманця людини.  

Не ризикуйте та в жодному випадку не погоджуйтесь на «лікування» цим диво-апаратом. 

Якщо ж вам потрібна дієва та якісна реабілітація, яка ґрунтується на принципах доказовості, мультидисциплінарності та пацієнтоцентричності — зверніться до медзакладів, які мають відповідні контракти від НСЗУ. 

Нагадаємо, якісна та дієва реабілітація повністю покривається НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Для проходження амбулаторної реабілітації вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря. 

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше — понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року. 

Гідроколонотерапія — це очищення товстого кишківника за допомогою спеціального апарату, трубка якого вводиться у пряму кишку. Через неї подається від 20 до 60 літрів води. Інколи до рідини додають суміш вітамінів, трав чи певних медикаментів. «Справжні гуру» проводять цю процедуру навіть із застосуванням кави. Після — введена суміш виходить природним шляхом.

Сама процедура має дуже давню історію. Одними з перших її почали використовувати давні греки та єгиптяни. Проте цей метод так і лишився б в анналах історії, якби не почесний член петербурзької академії наук Ілля Мечников. Він наприкінці 19 століття працював над темою «Аутоінтоксикація». У своїх дослідженнях науковець дійшов висновку, що організм отруюється через токсини, які виділяються від розпаду харчових продуктів у товстому кишківнику. 

Але ще у 1919 році ця теорія була повністю спростована. Про це, зокрема, згадують у своєму систематичному аналізі від 2009 року Рубен Ді Акоста (Ruben D Acosta) та Брукс Ді Кеш (Brooks D Cash). В статті «Клінічні ефекти очищення товстої кишки для загального здоров’я» дослідники дійшли висновку, що не існує надійних контрольованих випробувань, які б підтверджували дієвість відповідної практики. Результат виявився зворотним — вони виявили численні випадки та серії випадків, які описують несприятливі наслідки такого очищення товстої кишки.

Навіть управління з продовольства й медикаментів США (FDA) випустило кілька листів із попередженнями виробників і постачальників обладнання для гідротерапії товстої кишки про неправдиві заяви щодо їхньої ефективності. Вони також наголосили на проблемах безпеки та порушеннях контролю якості такої продукції.

Практика гідроколонотерапії для покращення загального здоров’я чи лікування не підтримується в жодній науковій медичній літературі та не може бути рекомендована за жодних обставин. 

Адже ризиків при проведенні цієї процедури — безліч. Ось лише деякі з них:

Гідроколонотерапія – не панацея, не допоміжний метод при лікуванні чи реабілітації пацієнтів, не косметологічне ноу-хау. Це недоведений, небезпечний метод із плеядою несприятливих наслідків для здоров’я та гаманця людини.  

Не ризикуйте та в жодному випадку не погоджуйтесь на «лікування» цим диво-апаратом. 

Якщо ж вам потрібна дієва та якісна реабілітація, яка ґрунтується на принципах доказовості, мультидисциплінарності та пацієнтоцентричності — зверніться до медзакладів, які мають відповідні контракти від НСЗУ. 

Нагадаємо, якісна та дієва реабілітація повністю покривається НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Для проходження амбулаторної реабілітації вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря. 

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше — понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року.