Як керувати гнівом: рекомендації психолога тим, хто пройшов фронт
Військовий психолог та психотерапевт Олександр Гоменюк присвятив свою книгу «Невидимий фронт: як жити, коли війна всередині» ветеранам, які пройшли бойові дії, отримали серйозні психологічні травми та хочуть адаптуватися до цивільного життя. У цьому матеріалі публікуємо тези з третього розділу книги, в якому автор розповідає про природу гніву і про те, як навчитися ним керувати.
У своїй передмові до книги автор зауважує, що написав її як ветеран, який сам пройшов війну і ззовні, і всередині:
Гнів: як не стати берсерком
За словами психолога, гнів - це не ворог, це захист. Його задача - врятувати тебе, коли інші емоції занадто болючі або заборонені. Людина, яка пройшла війну, навчена придушувати слабкість: сльози, страх, відчай. Але ці емоції не зникають, вони накопичуються, і вивільнюються через агресію.
Що стоїть за гнівом:
У своєму творі автор згадує про берсерків. У скандинавських сагах берсерки - це воїни, які входили в бій у стані люті, не відчуваючи болю. Але їхнє життя було коротким. Їх боялись не лише вороги, а й свої. Бо лють без меж - руйнує все.
Він наголошує, що опанування гніву - це не "стиснути зуби". Це навчитися слухати себе, впізнавати сигнали, давати собі дозвіл на емоції.
Психолог дає кілька психологічних стратегій, які працюють:
За словами психолога, ветерани, які вчаться працювати з гнівом, не стають "м’якими". Вони стають мудрими. Вони перестають бути заручниками імпульсів і починають відновлювати контроль. Вони повертаються до себе.
У своїй книзі автор наводить кілька розповідей бійців, які пройшли випробовування гнівом. Один із них звернувся до психолога, інший – застосував стратегію висловлювання своїх емоцій на папері.
Раніше ми публікували розповідь Олександра Гоменюка про те, що переживає військовий після звільнення і як йому допомагають психологи, його рекомендації дружинам колишніх військовополонених, а також поради медійникам про те, як спілкуватися з ветеранами.
Департамент комунікації МВС