Що стримує фінансування газової генерації — дискусія бізнесу і банків у НААУ

Для кредитування нових об’єктів газової генерації банки потребують прогнозованого грошового потоку, власної участі інвестора та механізмів розподілу ризиків. Бізнес-модель, яка залежить лише від пільгової ціни газу, не є достатньою підставою для фінансування.

У межах співпраці НААУ та Асоціації суб’єктів розподіленої та маневрової генерації відбувся круглий стіл «Фінансування газової генерації: можливості та обмеження». Захід відкрив голова Комітету Андрій Шабельніков, а модерував дискусію його заступник Віталій Жадобін. Участь у ній взяли представники парламенту, бізнесу та банків.

Голова підкомітету з питань протидії корупції у сфері енергетики та житлово-комунальних послуг Комітету ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Олексій Красов зазначив, що зосередження генерації у великих містах в одній точці створює ризики під час обстрілів, тому держава підтримує розвиток розподіленої генерації.

Водночас після скасування у березні пільгової ціни газу виробники перейшли до закупівлі палива за ринковою ціною. Про це повідомив голова Асоціації суб’єктів розподіленої та маневрової генерації Максим Марченко, зазначивши, що через це тривалість роботи окремих установок скоротилася з 12–16 до 2–4 годин на добу, зменшилися надходження, а банки втратили стимули до подальшого фінансування.

Представник Укрексімбанку Роман Лук’янчук пояснив, що банки стримано оцінюють проєкти, фінансова модель яких залежить від покладення спеціальних обов’язків щодо постачання газу за пільговою ціною. Для кредитування потрібні власник із позитивною кредитною історією, професійна команда, ринкова модель та розподіл ризиків між банком й інвестором. Чисте проєктне фінансування нового проєкту газової генерації з нуля без альтернативного забезпечення або іншого грошового потоку в умовах воєнного стану банки не здійснюють.

За оцінкою фахівця, базовий строк окупності газової генерації становить близько семи років. Говорячи про фінансування закупівлі газу, він запропонував використовувати акредитиви або банківські гарантії, які дають змогу зафіксувати майбутню ціну палива та розрахувати економіку проєкту.

А от страхове покриття воєнних ризиків у 30 млн грн порівняно з вартістю генеруючих об’єктів є недостатнім, переконаний представник МТБ Банку Олександр Борисов. На його думку, для когенерації необхідно розширити державні гарантії та запровадити розподіл воєнних ризиків. Падіння виручки погіршує клас позичальника, через що банк змушений формувати додаткові резерви та обмежувати подальше кредитування.

Окремо учасники обговорили питання заборгованості за електроенергію на балансуючому ринку. М.Марченко повідомив, що виробники авансують закупівлю газу, але не отримують коштів за вироблену електроенергію. Р.Лук’янчук уточнив, що така дебіторська заборгованість не є для банку твердим забезпеченням і потребує альтернативної застави. Водночас банк може розглянути її з урахуванням часу виникнення боргу та прогнозованого строку повернення коштів.

О.Красов зазначив, що подальше будівництво газової генерації залежатиме від двох умов: різниця між ціною продажу електроенергії та вартістю газу має забезпечувати повернення кредитів, а бізнес повинен мати доступ до реального страхування воєнних ризиків. Р.Лук’янчук додав, що життєздатною може бути модель із рівними частками банківського та власного фінансування, розрахунком за ринковою ціною і сезонним графіком платежів. Утім, за його словами, універсального механізму страхування для всіх учасників ринку наразі немає. Для його створення потрібна участь держави, банків, донорів і міжнародних партнерів.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.