Оголошення про задоволення позову Міністерства юстиції України до політичної партії "СЛАВА" про заборону діяльності політичної партії

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року                     Львів               Справа № П/857/11/24

пров. № П/857/11/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П., суддів – Обрізка І. М., Шинкар Т. Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Доморадової Р. В.,

представників позивача – Безпалої Л.І., Росохи С.В., Луценко А.С. представника третьої особи – Кір’ян Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу № П/857/11/24 за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «СЛАВА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

Служба безпеки України про заборону політичної партії,

в с т а н о в и в:

Міністерство юстиції України звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції із позовом до політичної партії «СЛАВА», у якому просить заборонити діяльність політичної партії «СЛАВА» (код ЄДРПОУ: 34807202, юридична адреса: вул. Мечнікова, 2, м. Київ); передати майно, кошти на інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 12.07.2024 № 5/1/4-10873 «Щодо заборони діяльності політичної партії «СЛАВА» із повідомленнями про виявлення фактів антиукраїнської діяльності. Вказує, що за наявною інформацією діяльність політичної партії

«СЛАВА» (попередні назви «КОЗАЦЬКА СЛАВА», «ЄВРОТУРБОТА») спрямована, серед іншого, на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

Зазначає, що з аналізу змісту статуту Партії встановлено, що її діяльність може призвести до послаблення та/або підриву національної безпеки держави. Звертає увагу, що нова редакція Статуту Партії хоча і не містить, як попередня, прямих положень щодо поглиблення співпраці із країною-агресором, однак була прийнята тільки 03.11.2023, тобто майже через один рік і дев’ять місяців після повномасштабного вторгнення росії в Україну і майже через дев’ять років з початку анексії частин України країною-агресором.

Крім того, зазначає, що з листа Служби безпеки України від 12.07.2024 № 5/1/4-10873 вбачається, що засновник, екс-голова (до 03.11.2023) та член політичної партії «СЛАВА» Селіванов Станіслав Пилипович є обвинуваченим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність i недоторканність України), ч.1 ст. 111 (державна зрада), ч. 1 ст. 258-3 (участь у терористичній групі чи терористичній організації) та ч. 5 ст. 111-1 Кримінального Кодексу України (добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих a6o адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора).

Вважає, що заборона діяльності політичної партії «СЛАВА» в умовах повномасштабних воєнних дій є пропорційним заходом, адже здійснюється в інтересах національної безпеки, задля недопущення недемократичного функціонування публічної влади та запобігання порушенням основоположних прав людини.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Іщук Л.П. (головуючий суддя), Обрізко І. М., Шинкар Т.І.

Суд ухвалою від 24 жовтня 2024 року відкрив провадження у справі, зобов’язав позивача опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку, передбаченому ч.5 ст.289-3 КАС України, позовну заяву і додатки до неї направив учасникам справи, яким встановив строк до 31 жовтня 2024 року для подачі суду: відповідачем - відзиву на позовну заяву, а третьою особою - пояснення щодо позову.

Ухвалою від 24 жовтня 2024 року суд призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 11:30 год. 20 листопада 2024 року, яке буде проводитись у приміщенні Восьмого апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 13 у залі судових засідань № 1, зобов’язав позивача опублікувати відповідне оголошення в порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 289-3 КАС України.

Оголошення про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду оприлюднене позивачем 30.10.2024 в порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 289-3 КАС України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Міністерства юстиції України та Верховної Ради України.

Відповідно до абзацу 2 частини п’ятої статті 289-3 КАС України через три дні з дня оприлюднення такого оголошення вважається, що учасники справи та всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд такої справи, призначення, дату, час і місце судового засідання.

Згідно вимог статті 162 КАС України відповідач наділений правом подати відзив на позовну заяву. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

04 листопада 2024 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про надання можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, що з врахуванням абзацу 3 частини п’ятої статті 289-3 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача.

В судовому засіданні представники позивача та представник третьої особи надали пояснення і просили задовольнити позовну заяву.

Дослідивши подані суду позов, письмові заяви по суті справи, а також письмові та електронні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також заслухавши пояснення та доводи представників учасників справи, які взяли участь у розгляді справи, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру громадських формувань 19.12.2006 Мін’юстом було зареєстровано політичну партію «ЄВРОТУРБОТА», свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 157257, код ЄДРПОУ 34807202, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 28/2, оф.43, м. Київ, 01021 (а.с. 57,зворот).

Згідно Протоколу № 1 Установчих Зборів Політичної партії «ЄВРОТУРБОТА» від 13.08.2006 року прийнято рішення про обрання Головою політичної партії Селіванова Станіслава Пилиповича (а.с. 55).

Згідно Протоколу Першого з’їзду політичної партії «ЄВРОТУРБОТА» від 28.02.2010 прийнято рішення про зміну найменування політичної партії з політичної партії «ЄВРОТУРБОТА» на політичну партію «КОЗАЦЬКА СЛАВА» ( зміни взято до відома Наказом Мінюсту №1276/5 від 14.06.2010 р. ( а.с.58 )).

На з’їзді політичної партії «КОЗАЦЬКА СЛАВА» 03.11.2023 прийнято рішення про зміну найменування політичної партії

«КОЗАЦЬКА СЛАВА» на політичну партію «СЛАВА» ( скорочено - ПП «СЛАВА» ) та обрано Головою Партії строком на 4 роки Абалишнікова Владислава Юрійовича (а.с. 66-67).

На адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 12.07.2024 № 5/1/4-10873 «Щодо заборони діяльності політичної партії «СЛАВА» із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності партії (а.с.47-50).

У вказаному листі зазначено, зокрема, що засновник, екс-голова (до 03.11.2023) та член політичної партії «СЛАВА» Селіванов Станіслав Пилипович, (14.03.1956 р.н., уродженець м. Луганськ, Україна) є обвинуваченим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст.

110 (посягання на територіальну цілісність i недоторканність України), ч.1 ст. 111 (державна зрада), ч. 1 ст. 258-3 (участь у терористичній групі чи терористичній організації) та ч. 5 ст. 111-1 Кримінального Кодексу України (добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих a6o адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора). Досудовим розслідуванням встановлено, що Селіванов С.П. у 2014 році сприяв окупації Автономної Республіки Крим (за що отримав медаль «за повернення Криму») та приймав участь в бойових діях проти сил ATO/OOC на території Донецької та Луганської областей на боці терористичного угрупування «ДНР».

У додаток до листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 12.07.2024 № 5/1/4-10873 надано Акти огляду Інтернет-ресурсу від 10.07.2024 (а. с. 26-30, 52-53).

Вважаючи, що діяльність політичної партії «СЛАВА» вцілому, так і окремих її представників спрямована на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону політичної партії.

Проаналізувавши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши докази у їх сукупності, надавши оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Статтями першою та другою Конституції України закріплено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції).

Статтею 15 Конституції України передбачено, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (ст. 36 Конституції).

При цьому, статтею 37 Конституції України передбачено, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно з приписами статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Тобто, права і свободи, які передбачені статтями 36, 37 Конституції України, не належать до тих, які не можуть бути обмежені у визначених законом випадках.

Як визначено статтею 37 Конституції України, заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Крім цього, відповідно до пункту 11 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об`єднань громадян, засобів масової інформації.

Згідно з статтею 2 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2365-ІІІ “Про політичні партії в Україні” (далі - Закон 2365-ІІІ) політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Статтею 5 Закону України “Про політичні партії в Україні” встановлено обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій.

Так, утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на: 1) ліквідацію незалежності України; 2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; 3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України; 4) підрив безпеки держави; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; 7) посягання на права і свободи людини; 8) посягання на здоров`я населення; 9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки; 10) виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; 11) глорифікацію, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань Російської Федерації, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як “повстанці”, “ополченці”, “ввічливі люди” тощо.

Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду (частина 3 статті 5 Закону № 2365-ІІІ).

Частиною 3 статті 13 Закону № 2365-ІІІ передбачено, що співпраця політичної партії, спрямована проти незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, з політичними партіями, громадськими організаціями держави, що визнана відповідно до закону державою-агресором або державою-окупантом, та внесені до Переліку політичних партій та громадських організацій - нерезидентів України, які створюють загрозу національній безпеці України, затвердженого наказом Служби безпеки України та оприлюдненого на її офіційному веб-сайті, забороняється.

Статтею 19 Закону України “Про політичні партії в Україні” передбачено заходи, які можуть вживатися до політичних партій. Так, у разі порушення політичними партіями Конституції України, цього та інших законів України до них можуть бути вжиті такі заходи: 1) попередження про недопущення незаконної діяльності; 2) заборона політичної партії.

Відповідно до статті 21 Закону 2365-ІІІ, у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі, в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення;

пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Підставою для застосування до політичних партій заходів адміністративного впливу є в установленому порядку задокументовані факти її (партії) діяльності, що направлені на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки.

Відповідно до частин 2-4 статті 21 Закону № 2365-ІІІ заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно. У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду. У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, суд враховує, що пунктом 9 частини 1 статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як зокрема, порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об`єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на стійкість критичної інфраструктури, права і свободи людини, здоров`я населення.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 289-3 КАС України право звернутися з адміністративним позовом про заборону політичної партії має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань.

Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, встановлено, що Міністерство юстиції України, зокрема, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з позовом та бере участь у справі про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії.

Отже, позивач - Міністерство юстиції України вправі за наявності відповідних обставин звертатися з адміністративним позовом до суду про заборону політичної партії.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 2365-ІІІ, у разі заборони судом політичної партії, майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”.

Колегія суддів враховує, що свобода об`єднання є одним із основних прав людини, що має важливе значення для функціонування демократії та є умовою для реалізації інших прав людини. Право на свободу об`єднання гарантується основними міжнародними договорами, у тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Як декларує Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ), обмеження та заборони мають бути передбачені відповідним законом, переслідувати законні цілі, перелічені у статтях 10 і 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та бути необхідними у демократичному суспільстві, тобто реагувати на нагальну суспільну необхідність і бути пропорційними законним цілям, що переслідуються.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, втручання держави у певне право має бути “встановленим законом”, переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути “необхідним в демократичному суспільстві” - тобто пропорційним переслідуваній меті (зокрема, рішення у справі “Стіл та інші проти Сполученого Королівства” (рішення у справі Steel and Others v. the United Kingdom).

У справі “Janowski v. Poland” Європейський суд з прав людини вказав, що прикметник “необхідний” передбачає існування “нагальної суспільної необхідності”. При здійсненні оцінки, чи існує така необхідність, Договірні держави користуються певною свободою розсуду.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях досить чітко визначив, що з огляду на важливу роль політичних партій у забезпеченні плюралізму та належного функціонування демократії, будь-який захід, який вживається проти них, впливає як на свободу об`єднання, так і на демократію у відповідній державі (рішення у справі “Республіканська партія Росії проти Росії” (Republican Party of Russia v. Russia).

Враховуючи наведене, колегія суддів висновує, що підставою для застосування до політичних партій заходів адміністративного впливу (зокрема заборона діяльності) є в установленому порядку задокументовані факти її (партії) діяльності, що направлені на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки, а також, на створення загроз для існування демократичних засад у суспільстві та демократії як загальнонаціонального явища тощо.

Як встановлено під час судового розгляду і підтверджується доказами, що є в матеріалах справи, Міністерство юстиції України звернулось до суду про заборону політичної партії «СЛАВА», обгрунтовуючи тим, що діяльність такої партії спрямована на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII “Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором” російська федерація визнана державою-агресором.

21.02.2022 президент країни-агресора в. путін підписав укази про визнання незалежності та суверенітету створених росією маріонеткових терористичних псевдоугруповань “ЛНР/ДНР”.

Очевидно, що визнання рф “незалежності” самопроголошених “ДНР” та “ЛНР” і, як наслідок, повномасштабне вторгнення і проведення військових дій на території нашої держави, порушує суверенітет і територіальну цілісність України.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України “Про Службу безпеки України” від 25.03.1992 № 2229-XII, Служба безпеки України ( далі – СБУ ) є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Отже, СБУ наділена компетенцією, в тому числі, надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів реальних і потенційних загроз національній безпеці і національним інтересам. Так, направлення на адресу Мін'юсту листа з фактами антиукраїнської діяльності політичної партії «СЛАВА» на шкоду державній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності мало превентивний характер, якому не обов'язково мало передувати конкретне правопорушення або притягнення до кримінальної відповідальності.

Положеннями частини першої статті 5, пункту 2 частини першої статті 6 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність” передбачено, що СБУ є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, підстави проведення якої чітко визначені законодавством.

Метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України (стаття 2 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність”).

З аналізу статті 2 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність” та статті 1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” вбачається, що метою контррозвідувальної діяльності насамперед є попередження вчинення злочину, тоді як завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння (вже вчинені чи вчинення яких триває), відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (далі - КК України). Наявність даних в ЄРДР є наслідком саме оперативно-розшукової діяльності, контррозвідувальні ж заходи здійснюються до вчинення протиправних дій (з метою їх недопущення).

Як вже зазначалось, на адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 12.07.2024 №5/1/4-10873 «Щодо заборони діяльності політичної партії «СЛАВА» із повідомленнями про виявлення фактів антиукраїнської діяльності політичної партії «СЛАВА» (а.с.47-50).

Як встановлено, 19.12.2006 Мін’юстом було зареєстровано політичну партію «ЄВРОТУРБОТА».

Згідно з Протоколом №1 Установчих Зборів Політичної партії «ЄВРОТУРБОТА» від 13.08.2006 року прийнято рішення, зокрема, про обрання Головою Партії Селіванова Станіслава Пилиповича та обрання членом Політичної Ради партії Шведова Олега Сергійовича.

Протоколом Першого з’їзду політичної партії «ЄВРОТУРБОТА» від 28.02.2010 прийнято рішення про зміну найменування політичної партії з політичної партії «ЄВРОТУРБОТА» на політичну партію «КОЗАЦЬКА СЛАВА»; на з’їзді політичної партії

«КОЗАЦЬКА СЛАВА» 03.11.2023 прийнято рішення про зміну найменування політичної партії «КОЗАЦЬКА СЛАВА» на політичну партію «СЛАВА», виключено відомості про засновника, обрано Головою Партії Абалишнікова В.Ю., встановлено нову мету партії, затверджено Статут та програму партії в новій редакції.

У листі від 12.07.2024 № 5/1/4-10873 «Щодо заборони діяльності політичної партії «СЛАВА» зазначено, зокрема, що засновник, екс- голова (до 03.11.2023) та член політичної партії «СЛАВА» Селіванов Станіслав Пилипович, (14.03.1956 р.н., уродженець м. Луганськ, Україна) є обвинуваченим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність i недоторканність України), ч.1 ст. 111 (державна зрада), ч. 1 ст. 258-3 (участь у терористичній групі чи терористичній організації) та ч. 5 ст. 111-1 Кримінального Кодексу України (добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно- розпорядчих a6o адміністративногосподарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора). Досудовим розслідуванням встановлено, що Селіванов С.П. у 2014 році сприяв окупації Автономної Республіки Крим (за що отримав медаль «за повернення Криму») та приймав участь в бойових діях проти сил ATO/OOC на території Донецької та Луганської областей на боці терористичного угрупування «ДНР».

У додаток до листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 12.07.2024 № 5/1/4-10873 надано Акти огляду Інтернет-ресурсу від 10.07.2024 (а. с. 26-30, 52-53).

Крім того, згідно із розміщеними у мережі інтернет публікаціями у квітні 2022 року окупаційною владою рф Селіванова С.П. призначено так званим «заступником мера міста Бердянська з соціальних питань» (доступно за посиланням: (https://incentre.zp.ua/shho-vidomo-pro-zastupnykiv-samoprogoloshenogo-meraberdyansku/.).

За результатами опрацювання інформації з мережі Інтернет встановлено, що у серпні 2014 Селіванов С.П. записав відео із зверненням до президента України та ЗСУ, де закликав українських бійців переходити на сторону терористів. В травні 2014 на засіданні так званого «парламенту ЛНР» представлявся як особа, уповноважена приймати присягу «лнр» працівників правоохоронних органів.

Суд бере до уваги, що членство Селіванова С.П. у партії не припинено, його виключено із складу засновників партії лише 03.11.2023, тобто майже через два роки після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, хоча Селіванов С.П. провадив відверто антиукраїнську та підривну діяльність ще задовго до повномасштабного вторгнення росії.

Партія не подавала заяв про незгоду із діяльністю голови, засудження його антиукраїнської, проросійської позиції.

Також відповідно до інформації з Інтернет-ресурсу «Миротворець» член Політичної Ради партії Шведов Олег Сергійович був членом Сімферопольської районної комісії з проведення так званого «референдуму про приєднання Республіки Крим до рф від 16.03.2014» та є представником політради Сімферопольського районного відділення російської політичної партії «єдиная россия» (доступно за посиланням: (http://krym.er.ru/partia/mestnye-otdeleniya/).

Листом державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 29.07.2024 № 3645-/14.1-11 надано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного реєстру громадських формувань щодо структурних утворень політичної партії «СЛАВА», відповідно до якої Шведов О.С. залишається керівником організації Партії в АР Крим.

Отже, із наявних відомостей вбачається, що окремі діячі політичної партії «СЛАВА» підтримують військову агресію росії проти України, беруть участь у формуванні окупаційних адміністрацій, тобто діяльність Партії спрямована на співпрацю із країною- агресором на шкоду національним інтересам України.

Колегія суддів також враховує, що реакції з боку керівників або інших членів політичної партії «СЛАВА» щодо засудження таких дій партійців не було, їх не було виключено з членів партії, тобто, за мовчазної згоди Партії, її окремими діячами проводилась і продовжує проводитись антиукраїнська діяльність.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до Статуту політичної партії «СЛАВА», затвердженого 28.02.2010, та який залишався чинним до 03.11.2023 (вже в умовах воєнного стану), одним із завдань функціонування вказаної партії є поглиблення співпраці з росією (п. 2.1 Статуту), що є неможливим через триваючу агресію рф проти України, а також окупацію окремих регіонів нашої держави.

Конституційний Суд України в рішенні від 16.07.2019 № 9-р/2019 (щодо конституційності т.зв. «закону про декомунізацію») наголосив, що політична партія, в установчих, програмних та інших офіційних документах якої міститься заперечення засад конституційного ладу України, права Українського народу на власну незалежну державу, заклики до ліквідації української незалежної держави, порушення її територіальної цілісності або ж до іншої мети, що не відповідає демократичній сутності змісту Конституції України, не може бути легітимною, а для її легалізації в Україні немає юридичного підґрунтя.

Європейський суд з прав людини, інтерпретуючи положення статті 11 Конвенції, в ряді своїх рішень зазначав, що права і свободи громадян на створення і діяльність політичних партій, як форму об`єднань з іншими особами, може зазнавати обмежень задля забезпечення захисту демократії і державного ладу країни.

В своїй послідовній практиці ЄСПЛ вказав, що політична партія може добиватися змін законодавства чи правового або конституційного ладу держави лише за дотримання двох умов: по-перше, засоби, що використовуються для цієї мети, повинні бути у всіх відношеннях правовими і демократичними; по-друге, зміна, запропонована політичною партією, має бути сумісною з основними демократичними принципами.

Зважаючи на це, політична партія, лідери якої закликають до насильства або формують політику, яка не поважає демократію або яка спрямована на її знищення і нехтування прав і свобод, визнаних в демократичному суспільстві, не може претендувати на захист Конвенції проти заходів держави, що були викликані діяльністю партії (справа «Herri Batasuna and Batasuna проти Іспанії», заяви № 25803/04 та № 25817/04, рішення від 30.06.2009, § 79).

Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що держава не може бути зобов`язана чекати, перш, ніж втручатися, до того моменту, поки політична партія не захопить владу і почне вживати конкретних заходів щодо здійснення політики, несумісної з нормами Конвенції та демократичним устроєм. Суд повторює, що у разі, коли присутність такої небезпеки встановлена національними судами за результатами ретельного вивчення обставин, що може бути перевірено суворим європейським контролем, держава може розумно запобігти впровадженню такої політики, що є несумісною з положеннями Конвенції, до того, як буде вчинена спроба реалізувати її за допомогою конкретних кроків, які можуть нанести шкоду громадянському миру та демократичному режиму в країні (справа «Rafah Partisi and others проти Туреччини»).

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 06.09.2022 у справі №П/857/1/22 та від 15.09.2022 у справі №П/857/8/22 з подібним предметом розгляду, членство в політичній партії не позбавляє права на приватне життя. Особа може висловлюватися і поводитися відповідно до своїх вподобань, морально-етичних і культурних орієнтирів. Але публічна діяльність партійців, особливо тих, які займають керівні, провідні позиції в партії або є її загальновизнаними ідейними лідерами, звужує їхній приватний простір і покладає додаткову відповідальність за свої вчинки, а надто за ідеї і заклики, проголошені у публічному просторі. Адже лідер партії залишається ним, незалежно від того, який ресурс він використовує для поширення своїх поглядів серед населення і в який період доби він виступає. Тому висловлювання ідейного лідера партії, як і офіційного керівника партії, щодо подій у державі відображають не просто особисту думку, але й позицію партії загалом. Тому що партія - не “фікція”, а спільнота громадян-однодумців, прихильників певної загальнонаціональної програми, вчинки і публічні висловлювання яких дають розуміння, в чому полягає діяльність утвореної ним партії й на які реальні цілі вона спрямована. Дії лідерів партії можна приписати партії, якщо вона не дистанціювалася від них.

Суд звертає увагу, що збройна агресія росії проти України супроводжується також інформаційною війною, яка, крім іншого, має на меті вплинути на морально-психологічний стан українців і таким чином зменшити їхній опір ворогу.

Колегія суддів приходить до висновку, що із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що діяльність відповідача містить ознаки систематичної антиконституційної діяльності на шкоду державній безпеці України в інтересах російської федерації, спрямована, зокрема, на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, посягання на права і свободи людини з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України.

До початку широкомасштабної військової агресії російської федерації політична риторика лідера політичної партії «СЛАВА» була спрямована фактично на підтримку антиукраїнської позиції країни-агресора - російської федерації щодо України.

Із його дій вбачається антиукраїнська політика, виправдування у медійному просторі агресивної політики російської федерації щодо України (в тому числі військової агресії).

Колегія суддів наголошує, що такі дії лідера політичної партії не засуджені членами Партії, що є неприпустимим та свідчить про діяльність, яка заборонена згідно зі статтею 5 Закону України “Про політичні партії в Україні”.

Наявні у матеріалах справи докази, аналіз яких здійснено судом, є достатніми та дають суду підстави вважати про існування реальної загрози зі сторони Політичної партії “СЛАВА” конституційному ладу та основним правам і свободам громадян України, спрямовані на завдання шкоди державній (національній) безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що діяльність політичної партії «СЛАВА» слід заборонити.

Згідно пункту 8-1 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про заборону політичної партії та передачу майна, коштів на інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №2365-ІІІ у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд вважає, що вимога Міністерства юстиції України передати майно, кошти на інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про заборону політичної партії, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 289-3, 295, пунктом 4 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Міністерства юстиції України задовольнити.

Заборонити політичну партію «СЛАВА» (код ЄДРПОУ: 34807202, юридична адреса: вул. Мечнікова, 2, м. Київ).

Передати майно, кошти та інші активи політичної партії «СЛАВА», її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його оприлюднення на офіційних веб-сайтах Міністерства юстиції України і Верховної Ради України.

Головуючий суддя Л.П.Іщук

судді І. М. Обрізко, Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 22 листопада 2024 року