«Перемога залежить від кожного з нас», - гвардієць про бої на Луганщині
Максим із позивним «Ципа» проходить службу в лавах Національної гвардії України з 2019 року. До початку повномасштабного вторгнення брав участь в Операції об’єднаних сил на Донецькому напрямку. Після 24 лютого виконував бойове завдання на Харківщині та Донеччині. Найважчий бій був у Кремінній Луганської області.
Гвардієць згадує, що одна з ночей на Кремінському напрямку була дуже гучна, адже по їх позиціях працювала ворожа артилерія і танки:
«Тоді ми на спостережному посту і бачили, як до нас наближається ворожий дрон з гранатою. Думок, щоб покинути пост не було, ми чекали, поки він максимально наблизиться, щоб збити його. Скинути снаряд їм вдалося, але нас не зачепило. Що найприємніше, ми залишили їх без дрона».
«Ципа» розповідає, що бій був доволі важкий упродовж 24 годин. Противник усіма способами намагався до них дістатися. У результаті осколками заділо два автомати, але це ніяк не вплинуло на підрозділі або на оборонній здатності Максима. Від танкового снаряда гвардійця зачепило ударною хвилею. Поранення отримав у руку та ногу, але, згадуючи медичну підготовку, він самостійно наклав турнікети. Не вагаючись, побіг до інших побратимів, щоб дізнатись ситуацію на позиції.
«Найскладніше – надавати допомогу людині з пораненням у м‘які тканини, тому що складно виявити де розірвана артерія. Коли мені доповіли, що є 300-ті, одразу прийшов для надання першої допомоги. Я дуже здивувався від злагоджених дій підрозділів Національної гвардії України: поки одна група гідно давала відсіч ворогу, інша група надавала допомогу та проводила евакуацію. Відносно складного пораненого несли 4 людини під обстрілами, тому через оперативність в нас без втрат. Ніг і рук на той момент я вже не відчував, але усвідомив, що роботи багато. Після евакуації першого пораненого я повернувся, витягнув другого, допоміг дійти до точки евакуації, повернувся до бліндажа, знайшов свою зброю і продовжив бій пліч-о-пліч з побратимами», – розповів він.
Максим додає, що після цього російський танк із невеликою перервою знов відпрацьовував по позиціях. Військовослужбовець вирішив евакуювати пораненого з іншої траншеї, адже знав путь, і паралельно відстрілюючись, по рації наводив українську артилерію.
«Поза окопом все видно краще, тому це було правильним рішенням», – коментує гвардієць. За чіткою наводкою гвардійця, підрозділам Збройних сил України вдалося підбити ворожий танк, тому артилерійський вогонь було зупинено.
«Ципа» згадує, коли відвів на точку евакуації та повернувся на позицію, відчув, що ходить ніби по гарячій сковорідці ногами. Виявилось, переохолодження кінцівок. Після прохань побратимів прийшлось відлучитися, але погодився проходити лікування, щоб якомога швидше повернутися у стрій. Максим не втратив мотивацію і за декілька днів після лікування повернувся до побратимів.
«Я не віддам їм ані міліметра України, чого б мені це не вартувало. Я не опустив руки, тому що багато роботи було зроблено Силами оборони України заради звільнення населених пунктів. І треба ще докладати зусиль, щоб повністю очистити землі від загарбників. Перемога залежить від кожного з нас», – впевнений гвардієць.
Національна гвардія України
