Перші результати геологічних досліджень на «Ноосфері»: якою була Антарктида тисячі років тому і чому це важливо?

Отримано перші результати морських геологічних досліджень, проведених цього року на українському науково-дослідному криголамі «Ноосфера».

Зазначимо, що протягом першого рейсу судна в Антарктиду, українські вчені змогли відновити морські геологічні дослідження, які були перервані на 20 років.

Тоді з борту «Ноосфери» науковці взяли колонки донних відкладів у протоці Пенола, що відділяє архіпелаг Аргентинських островів (там розташована українська антарктична станція «Академік Вернадський») від Антарктичного півострова.

Нині маємо вже перші результати аналізу цих проб. Українські вчені встановили, що з високою ймовірністю від 25 до 18 тисяч років тому – під час максимального розвитку останнього льодовикового періоду – Аргентинський архіпелаг являв собою не окремі острови, а єдиний великий острів. Він мав складний розчленований рельєф та був майже повністю вкритий суцільним льодовиком, що формував рукави та потоки, які й вирізали в кристалічній основі характерні за формою долини.

До того ж рівень Південного океану між 15 та 12 тисячами років тому був нижче сучасного на 100 та 60 м відповідно. Для орієнтації в історії Землі – це час повільного падіння популяції мегафауни (вимирання мамонтів тощо) та значних змін у довкіллі.

Десь 7 тисяч років тому рівень океану піднявся майже до сучасного . Палеодолини були затоплені, від єдиного великого острова на поверхні моря залишилися тільки верхівки, які зараз є архіпелагом Аргентинських островів. Єдина льодовикова шапка також була подроблена на шматки на окремих найбільших островах.

Учені знайшли ці долини в підводному рельєфі архіпелагу Аргентинських островів на глибинах від 30 до 60 м. Вони стали практично ідеальними седиментаційними басейнами (місцями, де накопичуються різні осадові відклади), адже мають доволі пласке дно та круті й вузькі схили. Тож донні відклади тут накопичувалися спокійно, без загрози бути зруйнованими айсбергами чи гроулерами.

Унікальний геологічний «літопис» відкладів містить інформацію про зміни глобального клімату за останні 15-12 тисяч років. Порівняння відібраних зразків із цих долин та колонок ґрунту з глибоководної протоки Пенола дозволить сформувати палеогеографічну та палеокліматичну модель виходу цього району з останнього льодовикового періоду.

Чому така модель є важливою? Берегова перехідна зона Антарктичного півострова та Південного океану є важливим елементом для розуміння глобальних закономірностей змін клімату. Адже будь-яке потепління клімату впливає як на берег та розташовані там льодовики, так і на температуру Південного океану. Так, завдяки розумінню минулого, ця модель допоможе спрогнозувати майбутнє крижаного континенту.

Інформацію надав геолог Сергій Кадурін.

Нагадаємо, українські вчені мають доступ до майже 40 баз даних на платформі «Research4Life».